Хто не чув про легендарну оспівану братами Покрассами Першу кінну армію? Але менш відомо, що паралельними курсами з Першою кінною ходила і Друга. Про неї пісень менше, якщо вони взагалі є, хоча колись саме Другу кінну Троцький, Каменєв, Фрунзе пропагували і висували на головні ролі. Доходило навіть до усобиць між обома з’єднаннями. Почалося протистояння відтоді, як майбутній командарм-2 П. Миронов зі своїми прибічниками самовільно, всупереч наказам Троцького, подався на денікінський фронт у серпні-вересні 1919 року. Троцький оголосив козачого діяча поза законом. У наказі № 150 від 12.09. 1919 року писалося:
«Миронов керувався особистою кар’єрою, прагнучи стати донським отаманом, збаламутив кілька сотень козаків і намагається пробитися у фронтову зону для дестабілізації її. Кожен чесний громадянин, котрому стрінеться Миронов, зобов’язаний пристрелити його, мов скажену собаку...»Майбутній командарм-1 С. Будьонний залюбки взявся догодити Троцькому і після невеличкої рубки заарештував Миронова. Спочатку Миронова спецтрибунал підводив під розстріл. У вирішальний день Троцький раптом дарував отаману життя з умовою, як тоді казали, прислужитися революційному народові.
Зрозуміло, що між Мироновим та Будьонним спалахнула неприязнь, котра ніколи не згасала.
Менше ніж через місяць корпус Будьонного запланували переформувати у Першу кінну армію. Формування закінчилося 16 серпня 1920 року. Але було б безумством такі маси хиткого козацтва залишити без радикальних важелів впливу.
Чим же вдалося б запобігти можливим ексцесам? Тим, що між Першою та Другою кінними арміями культивувалася ворожнеча — як запобіжник від виступів проти радвлади з одного й іншого боку.
Доки Друга кінна створювалася, Перша встигла пройтися вихором через Дон і Кубань, повоювала із кавказькими народами, а потім пішли Україною. Армія ставала некерованою. Сам Ленін у розпачі писав:
«Вкрай стурбований повним розкладом у Будьонного...». Треба було якось укоськати стихію для переводу на захід, проти поляків.Дончаки на чолі з Будьонним та Ворошиловим вгамувалися тільки тоді, коли їм пообіцяли, що вони пройдуть через Україну кінним маршем, а не залізницею.
Відстань у 600 кілометрів долали два місяці, тобто двадцять кілометрів за добу. Колись Іван Сірко з кінним військом за потреби проходив за три дні до 300 кілометрів. Як бачимо, ці
«герої» не змагалися за рекорд швидкості.Нарешті, 25 травня 1920 року Перша кінна дісталася на вихідний рубіж до Умані, а 5 червня розпочала пізніше широко розрекламований Житомирський прорив. Поляки, які разом із Армією УНР тримали оборону по лінії Київ—Умань—Одеса, почали відступати, і вже на кінець серпня опинилися під Замостям і Варшавою, де закріпилися. І тут сталося так зване чудо над Віслою. Затяті бої у Галичині та біля польської столиці вславили українське військо, яке винесло найбільший тягар навали. Саме тоді під Сидоровим розгорнулася одна з найбільших в історії воєн кавалерійська битва, куди кинуто проти Першої кінної та корпусу Думенка чотири корпуси української кінноти.
Червоні зламалися. Почався панічний відступ. На 19 жовтня лінія протистояння стабілізувалася по рубежу, який утримувався до початку радянсько-польської війни.
При перших ознаках втрати воєнного щастя донські лицарі засумували за домом. Почалися заворушення. Армія 6 жовтня 1920 року самочинно залишила фронт і рушила на схід — щоб форсувати біля Черкас Дніпро.
Але підступи до Дніпра перекрила утворена ще 16 серпня Друга кінна армія. Їй наказано не дати відступаючим прорватися додому і спрямувати їх у Крим. Командир Другої кінної, Ока Городовиков, виходець із
«будьоннівської шинелі», завагався: як бити своїх? Отож, 6 жовтня командуючим замість Городовикова призначають Миронова. Цей не сумнівався, бо, як пам’ятаємо, був ворогом Будьонного.Милуючи свого часу Миронова, Троцький знав, що рано чи пізно рушниця на стіні вистрелить. Цей час настав.
Два вали прокотилися Київщиною та Херсонщиною, змітаючи все на своєму шляху. Миронов уздовж Дніпра, Будьонний — західніше. Дотикаючись флангами, рубалися між собою, однак не встрявали у тотальну бійку. Миронівцям вдалося привести Будьонного на врангелівський фронт.
Пам’ятають мешканці села Призвідки Шосту дивізію Опанасенка. Кінармійці розстріляли 153 мирних жителя. Такого не бувало ні за царя, ні за денікінців, ні за поляків. Село Тубільці кинулося боронитись від грабунку і поплатилося 360 спаленими дворами. Червоний півень не обминув пізнішу батьківщину руху п’ятисотенниць село Старосілля.
Марш із Польщі на Крим Першій кінній пам’ятний тяжкою пригодою. Цілу дивізію трибунал засудив за бандитизм. Заводіїв розстріляли, дивізію розформували. Командуючий фронтом Фрунзе повідомляв Леніну:
«Звертаю увагу на необхідність рішучих заходів для приведення до порядку у політичному відношенні Першої кінної армії. Вважаю, що в її личині маємо велику загрозу для нашого спокою в найближчому майбутньому». Фрунзе просив прислати на фронт Калініна. Той приїхав — і до самої поразки Врангеля Будьонний і Ворошилов невідлучно перебували під наглядом «московських хлопців».Ленін 24 жовтня жорстко вимагав від Першої кінної прискорити вихід на бойовий рубіж. 28 жовтня почався вирішальний наступ. Фрунзе чи то не дочекався, чи то не ризикнув пустити будьоннівців у передовий ешелон. Більше покладався на армію Миронова. Але й ці не рвалися під кулі. Знайшовся ентузіаст, на плечах якого червоні вийшли на півострів, — Нестор Махно.
Епілог
Якщо мавр зробив свою справу, він мусить піти. Першим
«відшили» Махна. А вже 6 грудня 1920 року розпустили Другу кінну армію. А Миронова, перед цим нагородженого Почесною золотою зброєю, вбили в московській тюрмі. Першу кінну поставили на зимові квартири на Єлисаветградщині. Проте у жовтні 1923 року розформували і цей «бастіон революції». Городовиков, Ворошилов, Будьонний —вціліли. За всієї своєї далекоглядності Троцький тоді не примітив, що Ворошилов і Будьонний уже йдуть, мов альпіністи, в одній зв’язці з майбутнім генсеком, Сталіним.Леонід БАГАЦЬКИЙ, краєзнавець.
Кіровоград.
