Підзаробити на виборах... Це тепер нікого не шокує. То раніше всі працювали «за ідею». Тепер же студенти й пенсіонери, домогосподарки й безробітні прагнуть під час виборчих марафонів знайти партію «потепліше» та додати копійчину до сімейного бюджету. Якщо вдається — тішаться. А вже через рік можуть і не згадати, як називався їхній «політичний роботодавець». Бо ці роботодавці до наступних перегонів або «переформатуються», або взагалі стануть пилом історії. «Подумаєш, новина, ця тема повторюється щоразу на виборах», — зауважив мені колега. Чому ж тоді її не обговорюють і висновків не роблять, а знову і знову віддають свої сили та голоси партійним кидалам, яким би тільки «поімєть електорат» і пробитися, а там —хоч трава не рости.

Дивилася-дивилася на двох своїх внуків пенсіонерка Ганна Андріївна Пшенична з Кам’янця-Подільського, старалася з усіх сил допомогти доньці, котра сама ростить хлопців без батька, навіть аліментами їй колишній чоловік не допомагає, та й вирішила роздобути за березень сотню-дві гривень, щоб навесні трохи підгодувати внуків. Як на те, трапилася нагода: колега з хору ветеранів «Квітка на камені», де пані Ганна співає, покликала за непогані гроші попрацювати на партію «Відродження». «Це наші хлопці, із залізниці, я там працювала, їм вірити можна!» — запевнила. Пані Ганна, поміркувавши, загітувала ще й подругу по хору Галину Гуменюк, сусідку Оксану Турик, у якої ротів у хаті аж тринадцятеро разом з нею та чоловіком.

Спочатку жінки викладалися як агітаторки. Активно. Це одразу оцінило партійне начальство і покликало їх ще й у спостерігачі на дільницях. «А от якщо розрахуєтеся, як обіцяли, за агітацію, тоді й підемо!» — сказали заробітчанки. З ними справді розрахувалися і запевнили, що по сто гривень за спостереження гарантовано. «Отут розпишіться, а гроші вам передасть голова міського осередку, як протоколи здасте». Тоді ж усім видали посвідчення.

— Дві доби ми працювали на дільницях №23, 25,22, без їжі, води, партійне керівництво про нас ніби забуло. Ми лише слинку ковтали, як іншим спостерігачам їх осередки привозили пакунки з їжею. Протоколи ми мусили копіювати за власний рахунок, бо комісії нам відмовили. Але мали надію, що гроші повернуть. І що ж нас чекало: громи й блискавки! Керівництво було в шоці, бо таких результатів не очікувало. «Партія «Відродження» нікуди не пройшла, тож немає чого за платню згадувати!» — почули при здачі протоколів. «Але ми не так домовлялися!» — образились жінки. На запит громадської приймальні, до якої звернулися спостерігачки по захист своїх прав, голова міського осередку Олена Гуменюк повідомила, що її організація розпорядником коштів на час виборів не була.

Жінки, не довго думаючи, подалися шукати правду до обласного начальства. Поїхали, та не спіймали нікого. Роздобули тільки номери мобільників. Лундишева Віктора Миколайовича, першого заступника міністра транспорту і зв’язку (при Кирпі), голови Хмельницької ОДА з 1998-го по 2004 рік, Підберезного Володимира Олексійовича, начальника вокзалу станції Хмельницький, обласного голови, Роздобудька Анатолія Григоровича, заступника голови ХОДА з 2000-го по 2005 рік, та інших, внесених до першої п’ятірки кандидатів у депутати до Хмельницької обласної ради. Раді-раденькі, відтепер спілкуються мобільно. Може, в області вони не єдині, кого кинули, хай дзвонять. Тільки нехай не дивуються, що не всі номери є справжніми — може, ці мобільники працювали лише на виборах. Відповів лише пан Лундишев, але й він киває на місцевий осередок, а місцеві знов посилають наверх.

На прохання кинутих по-партійному, по-«відродженськи» громадський юрист оформив позов до суду. «Уже й не в грошах справа, а в совісті. Хай хоч люди добре запам’ятають цю партію, таким довіряти не можна! Як треба, ми й до лідера Василя Гладкіх, до Києва дійдемо! Хай скажуть хлопці чесно, у кого ж наші гроші?»

«Маленька деталька»: серед агітаційних матеріалів «Відродження» був такий собі «залізничний квиток-запрошення на вибори до Верховної Ради України» з позначкою «станції» — Майбутнє та номером «Відродження» в бюлетені — 16. Тепер же «залізнична партія» стукає кулаками: «Ми ще покажемо вам нашу партію! Не хотіли нас вибирати — піднімемо ціни на квитки, не тої заспіваєте!» А до виборів залізниця божилася, що проїзд не подорожчає. От тобі і майбутнє!

Може, партійці сподіваються, що такі дрібниці до наступних виборів забудуться? Саме так часто і буває. Може, ця наука знадобиться хоча б громадянам Хмельницького, де призначено повторні вибори міського голови та депутатів міськради на червень? Кинуті «Відродженням» просять людей добре зважувати, на кого працювати та кому віддавати свої голоси. Коли матеріал готувався до друку, три агітаторки таки отримали по чесно заробленій сотні гривень, але партійці з області навіть не вибачилися...