Державне майно не в руках держави

Погодьтеся, це невтішні висновки! Дозволимо собі нагадати: Кабінет Міністрів України 25 січня 2006 року прийняв розпорядження «Про передачу державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», до сфери управління Мінтрансзв’язку». Згідно з ним Міністерство транспорту та зв’язку України створило державне підприємство «Адміністрація річкових портів», щоб контролювати використання держмайна. У переліку майна, яке мало б бути повернене державі, 59 причалів (34 пасажирських і 25 вантажних), 43 теплоходи, набережні, дамби, акваторії, понтони. Все це перебуває в управлінні Фонду державного майна України. Але у зв’язку з його специфічним призначенням Фонд держмайна передав усе це до сфери управління Мінтрансзв’язку.

Тим часом кожний день у порти приходять теплоходи, набережні і причали використовуються... А держава багато років не отримує від цього прибутку. «Який сенс починати платити зараз, коли стільки років усе використовувалося безплатно?» — так, мабуть, думають ті, хто навмисно затягує передачу всіх цих причалів, теплоходів, набережних, дамб, акваторій та понтонів. Звісно, ніхто не хоче зменшувати свої прибутки. Але ж не за рахунок крадіжки потрібно їх підтримувати й збільшувати!

Так, ВАТ «Київський річковий порт» 21 лютого цього року подав позов до суду про визнання нечинним відповідного розпорядження Кабміну. У столиці розпочалися судові баталії за ласий шматок державної власності. Поки судовий розгляд триває, майно продовжує використовуватися. Причому інколи зовсім не за призначенням. Наприклад, на причалі «Березняки» вже давно побудовано ресторан, який і сьогодні продовжує працювати і приносити прибуток своїм «власникам».

Щоб перевірити стан і можливості використання інших причалів, потрібно провести повну інвентаризацію. Остання ж інвентаризація державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», датується аж 1998 роком. Тим часом така інвентаризація має проводитися щороку.

«Деяке майно або загублене, або потребує часткового відновлення. Декому вигідно затягувати процес передачі. Відновлення можливості використання важливих гідротехнічних споруд потребує значних матеріальних витрат, і з кожним днем сума витрат зростає, враховуючи занедбаність державного майна», — вважає керівництво державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

Й ніхто не знає, наскільки ефективно йде використання державного майна. Відомо, що пасажирський причал «Русанівські сади», який має бути розташований за адресою м. Київ, вул. Садова, 5, на сьогодні просто не існує. І подібні випадки не поодинокі.

До речі, судові процеси тривають. ВАТ «Київський річковий порт» все ще намагається знайти «докази» на свою користь.

Приклад відповідального ставлення до держави показало керівництво більшості річкових портів, які вже передали майно у розпорядження Міністерства транспорту і зв’язку України. Так, уже передано майно, що не ввійшло до статутних фондів ДП «Херсонський річковий порт», ДП «Дніпропетровський річковий порт», ДП «Запорізький річковий порт», АСК «Укррічфлот», ВАТ «Черкаський річковий порт» та ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт». А на початку червня планується прийняти до сфери управління Мінтрансзв’язку державне майно ВАТ «Чернігівський річковий порт» та ВАТ «Новокаховський річковий порт». Чому ж тоді більшість підприємств усе ж таки передала майно, а не розпочала судові махінації? Розпорядження Кабміну і Фонду держмайна є. І якби вони не були правомірними, більшість портів, очевидно, не повертала б майно.

Начальник ДП «Адміністрація річкових портів» Юрій Чурсін.