Відомому миколаївському селекціонеру-квітникарю Костянтинові Троцькому не вистачає землі. На своїх трьох сотках він уже понад 20 років розводить іриси. А розширити свою колекцію не може. На прохання про додаткову площу в міської влади відповідь одна — «не положено».

Унікальна за красою і розмаїтістю колекція ірисів Троцького — це півтори тисячі сортів. Не віриться, що звичайні «півники» можуть бути такими оригінальними і благородними. Незважаючи на її вуличну буденність, на цій квітці — відбиток історії. У давні часи лише фараони та царі мали право вирощувати іриси. На порушників правила чекала страта. Іриси розводили у Греції, Єгипті. В Італії ця квітка і нині на прапорі Неаполя. До речі, ірис у перекладі з грецької — веселка.

Але величавість ірисів сьогодні цінується мало. Чи не звідси нерозуміння селекціонера зі світовим ім’ям? На його трьох сотках ледве вміщується основна колекція. А щоб вирощувати суперсорти, висаджувати сіянці, потрібно хоча б два-три гектари. І земля ця є, недалеко від будинку Костянтина Володимировича. Але міська влада її не дає. Каже: орендуй. «Та де мені грошей узяти на оренду? — запитує квітникар. — Я костюм пристойний собі не дозволяю купити. Все йде на квіти».

А це чималі витрати. За одну цибулину платить від 60 до 100 доларів. Недавно одержав з Австралії 30 сортів ірисів — тисяча доларів. Чекає посилки від селекціонерів з Америки. Нові витрати. А щоб виростити квітку, потрібні хімікати, добрива, полив. Золота квітка виходить! Допомоги Костянтин Володимирович не жде. Влаштував виставку, а від нього зажадали орендної плати за зал. Спересердя він сказав заступникові міського голови: це моя остання виставка в місті.

Зате в Росії продукція квітникаря затребувана. Мер Москви Лужков сам займається організацією виставок Троцького. «Черги величезні! — розповідає Костянтин Володимирович. — Везу я небагато сіянців, тож їх геть-чисто розбирають. — І цього року Лужков пропонував приїхати, зал дає в павільйоні квітникарства, транспорт, усе, тільки щоб зробити персональну виставку».

Є пропозиції з інших країн. Але квітникар їх відхиляє — гордість має і за країну, і за працю свою нелегку.

Розводити квіти він почав двадцять років тому, останні десять років селекціонує. «Ще на самому початку я сам собі поставив завдання, — каже Костянтин Володимирович, — через рік-два в мене буде найкраща колекція в Миколаєві. Через п’ять років — найкраща в Союзі. Тепер і в Європі вірять, що в мене найкраща колекція. Замовлення на мої сорти просять Америка, Франція, Австралія. Я поки що не даю». Найбільша його гордість — ірис, названий на честь батька, — «Володимир Троцький». Є в колекції кількаразовий чемпіон світових виставок «Капатонік». Квітка наче створена із шовку й оксамиту.

Іриси — дивні квіти. Дуже схожі на орхідеї. Так само ніжні, із прекрасним ароматом. Кожний сорт відрізняється запахом і формою, неповторний у колірній гамі. В ірисі в немислимих композиціях поєднуються всі кольори веселки. Жовті, рожеві, яскраво-фіолетові, ніжно-білі, коричневі, блакитні, жовтогарячі, персикові. Майже всі, крім червоного. А бутони на вигляд — оксамитові, махрові, шовкові, шифонові, з неймовірними «шлярочками», прожилками, розводами!

Усю цю красу показали в міському виставковому залі. Точніше, не всю, лише частину колекції, близько 500 сортів. Іриси складно перевозити. Тому сортів 70 просто викинули. Доводиться позбуватися і квітів, вирощених у палісаднику. «За останні три роки посадили дві тисячі сіянців, — каже Костянтин Володимирович, — з них відберемо 40—50. Більше не можемо, бракує місця. Землі немає!»

Костянтин Троцький приписує своїм квітам унікальні властивості. Наприклад, якщо поставити іриси в квартирі, дуже швидко зникають неприємні запахи. А якщо понюхати квітку, можна позбутися поганого настрою. Напевно, тому з виставки відвідувачі йшли в чудовому гуморі. Дай Боже, щоб сама виставка не стала останньою.

Миколаїв.