Споживчі ціни у травні зросли на 0,5 відсотка, від початку року — на 2,8.
Власне, цей результат тільки на одну десяту пункта поступається минулорічному травню, хоч тоді ціни зростали повільніше, ніж у квітні під впливом сезонного здешевлення продовольчої продукції. На переконання керівника групи радників Нацбанку з макроекономічних питань Валерія Литвицького, з чим важко не погодитися, у травні цього року сезонні дефляційні чинники врівноважили інфляційні, спровоковані здебільшого вартістю послуг.
Нагадаю, у травні пішли в гору тарифи на газ та електроенергію, що рано чи пізно істотно порушить цінову стабільність, на що вказують травневі симптоми. Послуги подорожчали на 3,6 відсотка, тоді як у квітні вони знизилися на 0,8. За п’ять місяців вони зросли на 4,4 відсотка, випередивши динаміку минулого року на 1,8 відсотка. Проте, як то кажуть, далі буде, оскільки таке стрімке подорожчання послуг ми мали лічені рази. Тим часом інфляції послуг протистояли благотворні тенденції — ціни на м’ясо і птицю знизилися на 1,3 відсотка, від початку року — вже на 4,3. Подешевшало молоко і молокопродукти, більш відчутно, ніж торік — картопля, майже збереглася минулорічна динаміка цін на овочі й фрукти і виявилася цілком сприйнятною — на цукор. Загалом зниження цін на продовольчі товари становило 3 відсотки, важко навіть пригадати, коли ми мали такий оптимістичний результат. Відносний баланс між попитом і пропозицією на ринку нафтопродуктів за більш загрозливої, ніж торік, амплітуди цінових коливань на світовому ринку не дозволив утримати ціни на пальне, які зросли на 4,1 відсотка. Взагалі ціни виробників зросли на 1 відсоток, здебільшого через подорожчанню коксу і нафтопродуктів. Проте розрив між оптовими і роздрібними цінами не тисне, звідси не варто чекати інфляційної загрози. Нівелює її і високий попит на гроші — депозити юридичних осіб у банках у травні зросли на 4,3 відсотка, громадян — на 1,9, обсяги кредитування — на 4,8, громадяни надавали перевагу купівлі, а не продажу валюти. Нівелює загрозу і сприятливий рух монетарних агрегатів, і не загрозливе поки що співвідношення доходів і видатків держбюджету. Зважаючи на все це, Європейський банк реконструкції і розвитку вже прогнозує в Україні інфляцію за підсумками року не вищу від 10 відсотків.
Я й раніше зазначав, що це нам до снаги. Але тільки за низки умов, які усунуть загрозливі симптоми. Передусім ефект революційного наскоку на тарифи природних монополістів, які здатні унеможливити дефляційну корекцію на інші товарні ринки. Для цього потрібна щонайменше одностайність вищих гілок влади щодо форм і методів боротьби з цінами, корекції з тарифоутворення. Негативним наслідкам тарифного цунамі можна і треба протиставити дефляційні процеси на ринках м’яса, овочів, цукру, фруктів і хлібопродуктів, непродовольчих товарів. Не варто забувати, що життя — це боротьба протилежностей. Але цього не станеться, якщо замість того, щоб припиняти, керівники усіх рівнів роздмухують інфляційні очікування, коментуючи подорожчання хлібного батона у кількох торговельних точках. Ціни на хліб у травні зросли на 1,2 відсотка, що майже не вплинуло на загальний рівень інфляції, але з огляду на зростання цін на енергоносії, весняне зменшення запасів зерна, низькі темпи закупівель в Аграрний фонд — і не дивно.
