Що чекає наше молочне виробництво в недалекому майбутньому, можна побачити на угорських фермах. Країна ця стала членом і СОТ, і ЄС. Однак помиляються ті, хто думає, що інтеграція обернулася для такої важливої в Угорщині галузі суцільними плюсами. Із вступом країна змушена була «грати» на молочному ринку за новими правилами. Ті, хто не забезпечив вимог об’єднаної Європи до якості надоєного молока — насамперед це стосується індивідуального сектору, — не витримали конкуренції і пішли з цього ринку.

На переробку дорога відкрита не всім

— Раніше, — розповідає керівник молочно-товарної ферми в Ходмезовашархеї Тамаш Халас, — у нас також у приватних обійстях тримали чимало корів. Там купували спеціальні холодильники, в які збирали молоко і здавали його на заводи на переробку. Але потім багато хто просто відмовився від цього бізнесу. Та сама доля спіткала не лише індивідуалів, а й молочно-товарні підприємства, які не змогли перелаштуватися.

Тепер для того, щоб у цьому сегменті працювати рентабельно, в Угорщині потрібно тримати не менш як півсотні корів. «Розбагатіти з такою кількістю корівок навряд чи вдасться — цього вистачить лише для того, щоб у разі розумного господарювання не збанкрутувати», — каже Тамаш Халас.

Індивідуали, в яких одна чи кілька корів, — тепер для країни це, швидше, екзотика. Домашні молоко, сметану, сир роблять для себе чи реалізують сусідам. А от здавати сировину на промислову переробку вже не можна — якість домашнього молока не відповідає бактеріологічній чистоті, встановленій правилами Євросоюзу. Та й тим учасникам виробничого процесу «по крупному», котрі отримали право реалізувати надоєне молоко на заводи, довелося пройти через жорстке ринкове сито, з неминучими в цьому разі вимиранням дрібних виробників чи їхнім поглинанням більш великими з наступною модернізацією виробництва. Адже аж ніяк не кожний може виконати головну вимогу загального ринку ЄС стосовно сировини: для виробництва харчових продуктів приймається тільки молоко, що відповідає стандарту «екстра». Приміром, видоєне в найчистіше відро найчистішими руками з тричі помитого вимені молоко міститиме втричі більше бактеріологічних клітин, ніж допускає цей стандарт.

«Рекордисток» загартовують холодом

...У збереженому з часів соціалізму господарстві з селекції великої рогатої худоби «Ход-мезогазда» утримується нині 2100 голів ВРХ, зокрема, 1357 дійних корів — всі голштинської породи. Кожна в середньому дає по вісім тисяч літрів молока на рік. А є і такі, від яких надоюють понад десять тисяч. «Рекордистки» на фермі — особлива гордість. Є навіть імпровізований зал слави, де на металевих табличках, обрамлених лавровим вінком, золотом написано імена 18 корів. Протягом свого життя вони дали більш як 100 тонн молока. Шість з них і тепер трудяться на благо процвітання ферми. Досить сказати, що в історії Угорщини таких «чемпіонок» налічується трохи більше сотні.

На залі слави, власне, все ірраціональне і закінчується. В усьому іншому стратегія виробництва підкоряється твердим законам економічної ефективності з постулатами в основі: вкласти поменше, одержавши при цьому найбільший прибуток.

Тамтешніх корів утримують безприв’язно. У вольєрі вони можуть вільно переміщатися, займати зручне місце для відпочинку чи годівлі. Прогулянка тричі на день — на доїння і назад. Логіка тут така: прибуток господарю — якщо зручно корові. До того ж не потрібно додаткових витрат. Можливо, тварини почуваються комфортніше при стійлово-пасовищному утриманні. Але сарай узимку, а зелена травичка влітку — все це не вписується в економічний розрахунок. У господарстві такий підхід пояснили тим, що високопродуктивних корів зазвичай не пасуть. Недоцільно. Пасовище не забезпечує корівкам живильного раціону, що забезпечує високі надої, і тварин усе одно доводилося б підгодовувати. До того ж перехід із стійлового утримання на пасовищне і назад супроводжується не лише витратами, а й зниженням продуктивності.

До речі, про зиму: корів тут тримають на холоді. У сараях, які будувалися ще в 80-ті роки, восени минулого знесли по одній бічній стіні. Зробили навіс, і корівкам стало просторіше. Тамаш Халас вважає, що тепло створює більше проблем, ніж морози. А у разі холодного утримання імунітет тварин зміцнюється і вони рідше хворіють.

Молоко в корови на кінчику язика

На фермі це добре засвоїли. Корови в «Ход-мезогазді» «сидять» на монодієті. Раціон залежить від періоду лактації. Кормосуміші — суворо визначеного складу з обліком потреб кожної групи тварин — готує мобільний роздавальник-змішувач, куди завантажуються компоненти в потрібній пропорції. Цей же агрегат і роздає їх тваринам.

Щоправда, годують тут корів двічі на день, а доять — тричі: ця інформація, приміром, здивувала під час відвідування ферми наших співвітчизників — учених Української академії аграрних наук.

— Ви маєте рацію, що треба більше годувати, —виправдовувався Тамаш Халас. — Але з огляду на витрати це неефективно.

А компактний пересувний роздавальник-змішувач — дорогий та енергоємний — ефективний, адже, впевнені на фермі, у результаті і корови починають краще засвоювати збалансований за компонентами і добре перемішаний корм, а отже, їх продуктивність зростає. До того ж зменшується кількість людей, котрі працюють на фермі.

Зал, в якому відбуваються дива

Але справжній стрибок у збільшенні продуктивності праці (і відповідно скороченні обслуговуючого персоналу) стався із встановленням власником ферми — компанією «Аксіал» сучасного автоматизованого доїльного залу. Коштує він 1,5 мільйона доларів. Комплектація вражає. Передбачено навіть автоматичне очищення системи і бака-охолоджувача після зливання молока. Вочевидь, корівкам процес приносить задоволення — багато хто з них подовгу не хоче йти звідси.

Із залу металевими сходами можна потрапити в офіс, що розташований на рівні другого поверху. Процес доїння, яким керує комп’ютер, видно звідти як на долоні. Усіх корів внизу обслуговують тільки три особи. Одна з програм враховує якість видоєного молока і на підставі отриманих даних розраховує збалансований раціон, оптимальний на цей момент для кожної групи тварин. Уся ця інформація передається в кормоцех, де готується збалансований корм.

Крім того, на фермі відстежується біографія кожної корівки від народження до смерті. Аналізуються дані про надої, потомство, хвороби. Ці зведення допомагають проводити роботу з поліпшення поголів’я. Тут застосовують, зокрема, нехірургічну трансплантацію ембріонів.

На вибракування в господарстві ставлять корів, що дають менше 15 літрів молока на добу. Спочатку дивляться, чи все гаразд із здоров’ям, коригують раціон: якщо нічого не допомагає — дорога одна — на бойню. Іноді життя тварині, якій не щодня вдається взяти 15-літровий молочний бар’єр, продовжує... відсутність телиць для поповнення череди.

Загалом виробництво рентабельне — по-іншому і бути не може. Але для того, щоб досягти таких показників, 54 особи, котрі залишилися працювати на фермі після реорганізації, справді трудяться не покладаючи рук. І об’єднаний ринок ЄС постійно змушує думати про конкуренцію, рентабельність, підвищення надоїв. З 1999 року ціна молока, що здається на переробку, знизилася на 30 відсотків. У 2004 році його базова вартість опустилася до 25 центів і процес цей за рахунок євроконкуренції триває.

Багато хто згадує, як кращі, часи, які передували вступу Угорщини до ЄС. Тоді, кажуть, теж чимало чули про блага Євросоюзу і погано уявляли, чим перехід на стандарти об’єднаної Європи обернеться для країни. Хоча всі працівники ферми, з якими довелося спілкуватися, про євроінтеграцію і не шкодують — саме Євросоюз дав поштовх для її другого народження.

Галина КВІТКА,Валерій ДРУЖЕНКО

Київ — Ходмезовашархей — Київ.