Для тих, хто «знає як»

— Купуйте огірочки, свіженькі, домашні, — припрошувала покупців продавщиця на рівненському ринку «Андріївський».

— І справді домашні? — цікавлюся.

— Із села Кідри Володимирецького району, — чую у відповідь.

Ця інформація зацікавила мене як журналіста і вже невдовзі я переконалася, що у Володимирецькому районі у двох селах — Кідри і Більська Воля — вирощують огірки в теплицях.

— У нашому селі майже 250 теплиць, вони переважно на сонячному обігріві, — розповідає землевпорядник Кідрівської сільської ради Федір Лепуга. — Найбільша в Петра Касіяновича Лепуги (у Кідрах це прізвище дуже поширене. — Авт.) — під неї господар відвів вісімнадцять соток. Порядкує він на тепличних сотках разом із дружиною та чотирма дорослими дітьми.

Кажуть, що мода на теплиці в селі пішла від Ясона Петровича Бузяна. Саме він ще за радянських часів перший почав вирощувати під плівкою квіти, а потім і на огірки перейшов. За ним — й інші. А як ще виживати, коли село обсіло безробіття (раніше місцеве господарство давало роботу кільком сотням людей, тепер у сільгоспкооперативі працюють півсотні селян)? Та поліщуки рятуються від злиднів хто як може. Дехто подається на сезонні заробітки: жінки гнуть спину на бурякових плантаціях в центральних областях, чоловіки — на будовах у Росії, Києві, а багато хто виживає за рахунок теплиць.

— У мене невеличка теплиця, лише на чотирьох сотках, — розповідає землевпорядник Федір Лепуга. — Бо я на роботі, дружина, крім хатньої роботи, сина-інваліда доглядає. Але мені легше, тому що за спеціальністю я агроном і вирощую лише високоврожайні сорти огірків, переважно корнішонного типу, голландської селекції, самозапильні. Цьогоріч посіяв «мірабеллу», «амур», на пробу — сорт «Маша». В урожайні роки збираю з сотки до 700 кілограмів огірків. Воно й зрозуміло, бо добре удобрюю органікою грунт, сію сидерати.

— Які ще секрети маєте? — запитую у Федора Івановича.

— Які там секрети, — сміється він. — Перший цвіт, на мою думку, потрібно обривати, тоді рослина почне краще вегетувати, а огірки збиратимете, вважайте, із середини травня до самого вересня, навіть коли плівку знімете. Хоча й тут є одна заковика — тоді перших огірків чекайте трохи пізніше, через що трохи втратите у прибутках. Бо ранні огірки ціняться дорожче. Заготівельники навідуються до нашого села, тож проблем із збутом немає. Платять непогано. Нині, скажімо, по 3 гривні 20 копійок за кілограм.

На ринках у Рівному за кілограм огірочків нині правлять по 6 гривень і більше, тож і заготівельники, і продавці, схоже, не в накладі.

— Теплиці, мабуть, потребують великих затрат? — розпитую господаря.

— Аякже. На мою невеличку тепличку купив плівки на 500 гривень і насіння на 200. Решта — це наша з дружиною праця, — відверто ділиться Федір Лепуга. — А щодо інших моїх односельчан, то вони теж працюють у теплицях родинами. У нас що не сім’я, то багатодітна, тому робочих рук вистачає.

— У нашого села є майбутнє, — з гордістю каже землевпорядник. — Бо багато дітей, молоді. У школі, розрахованій на 300 учнів, насправді навчаються півтисячі. Класних кімнат малувато, тож навіть у дві зміни вкластися дуже складно. А ще ж підростають чотириста дошкільнят. Нині в селі сорок п’ять забудовників. Маємо проблеми із земельними ділянками, бо угіддя розпайовані, а землі запасу віддалені від села. Готуємо документи на зміну меж нашого населеного пункту.

Така сама причина — безробіття — спонукала зайнятися тепличним господарством і багатьох мешканців села Більська Воля. За словами Більськовольського сільського голови Олексія Коваля, це джерело виживання для трьохсот сімей. Проте у цьому селі не завжди розраховують на заготівельників. Якщо селян не влаштовує запропонована ціна, вони завантажують огірками буси і везуть на продаж у великі міста України. Відтак корнішонами з Більської Волі та Кідрів смакують не лише рівняни, а й мешканці Луцька, Львова, Києва. Щоправда, аби створити конкуренцію сусідам-кідрівцям, більськовольські селяни опалюють теплиці, що дає змогу знімати ранні врожаї огірків.

— Наша сім’я велика: я, чоловік, свекруха, діти Світлана, Наталія, Людмила, Тетяна, Олена, Оксана, Тамара, Вікторія, Олеся, Володимир та найстарший син Анатолій, якому двадцять два роки. Всього тринадцятеро людей, — розповідає мешканка Більської Волі Євгенія Черевач. — Маємо три теплиці на семи сотках. За першу відповідаємо ми з чоловіком Володимиром, за другу — найстарший син, за третю — решта дітей.

— Раніше, — продовжує жінка, — чоловік у колгоспі працював. А як не стало господарства, стало сутужно з грошима. Тому почали і вже п’ять років поспіль вирощуємо в теплицях огірки. Насіння купую на базарі, як і отрутохімікати від різних хвороб рослин та їх шкідників. Перші огірочки з’явилися на Великдень. Вирощуємо сорт «амур», що дає хороші врожаї. Переконалися в цьому торік. Сподіваємося, що й цьогоріч вистачить огірків і для власних потреб, і на продаж. Бо з них і живемо — всі виручені кошти ідуть на одяг, взуття, харчі для нашої, як бачите, чималенької сімейки.

Далі господиня повідала, що родина прокидається о п’ятій ранку, щоб дати раду живності й теплицям. Лягає спати пізно ввечері. Праця важка, копітка. Проте іншого виходу немає. Де і як нині заробити копійку? А треба ще впорядкувати майже тридцять соток городу. Щоб і картоплю, й інші овочі мати на зиму.

Рівненська область.