Голова, який зумів об’єднати всіх

Івана Шилепницького характеризують по-різному. Мудрий, непоступливий, жорсткий, принциповий. Проте ніхто не може заперечити його професіоналізму. Отож, коли більшість крісел у обласній раді зайняли депутати від БЮТ, питання про кандидатуру голови обласної ради відпало само собою. «Проти» були тільки представники виконавчої влади, а отже, НСНУ. Проте й вони розкололися на два табори під тиском авторитету Шилепницького. Буковинці, котрі очікували протистояння, з полегшенням зітхнули, коли в обласній раді було створено широку демократичну коаліцію.

— Голова обласної ради не є директором ради, він посадова особа, яка забезпечує діяльність цього виборчого органу представницької влади у межах та у спосіб, що визначені законодавством України. Я не прийшов просто зайняти крісло — я прийшов працювати. На виборах ми перемогли під прапорами Блоку Юлії Тимошенко, ми готувалися і прогнозували результат, —розпочав розмову Іван Шилепницький.

— Чи матиме «бютівець» Шилепницький опозицію у раді?

— Що таке область, район, село, селище міського типу? Це територія, де живе депутат, де має симпатії більшого чи меншого кола виборців. У сесійній залі провінційної ради завдання стоять приземлені й практичні. Може бути, що хтось буде не згідний з якимись окремими підходами чи рішеннями. Це буде ситуативна опозиція.

— Ви були обрані на посаду голови при Миколі Ткачеві, тепер призначено нового голову ОДА —Володимира Куліша. Якою бачите співпрацю двох гілок влади?

— Питання, якою буде співпраця, у мене навіть не виникало. Політична ситуація в державі змінилася на краще, до того ж законодавець вибудував нормативні акти так, що адміністрація нічого не зробить без ради, а рада — без адміністрації. Усі повноваження делеговані виконавчим органам. Було б безглуздям сьогодні їх переобирати, адже головне — фінанси — в руках виконавчої вертикалі.

— Питання фінансів завжди було болючим у нашій дотаційній області. Як втілюватимете обіцянки, не підкріплені фінансами?

— Усі нові депутати сповнені натхнення працювати, але не всі знають, де взяти кошти, скільки їх необхідно. Законодавець не завжди дає чіткі відповіді на ці запитання. Перше, чого всі ми хочемо, — щоб люди мали роботу і гідну зарплату. Це є похідною решти. Треба максимально спростити процедуру відкриття нових бізнесів, за якими — створення робочих місць. Практику, коли підприємець, який заробив гроші на ринку чи за кордоном, половину заробленого повинен залишити у кабінетах чиновників, котрі надають дозволи, треба викорінювати.

Досі ніхто не робив детального аналізу ситуації в лісовій галузі. Хто і як працює, хто, як, за що і скільки платить до бюджету — такої картини нема. Вже можу запевнити, що у сфері корисних копалин та лісу крутиться ще один паралельний бюджет. Для мене важливо, щоб гроші за розробку корисних копалин чи лісу пішли територіальним громадам, де ведуться роботи. Надходження до бюджету від кубатури при розробці цінних порід деревини, зрозуміло, викликають низку запитань.

Така сама ситуація з інвестиціями, які ніколи не прийдуть у наші райони без політики сприяння інвестору, без захисту його від сваволі контролюючих органів, без облаштування доріг, ліній зв’язку, електропередач до принадних територій. З другого боку, має бути серйозний ценз його діяльності. На часі глибинна переробка, а не вивіз дешевої сировини. Невже у Дніпропетровську більше лісу, ніж у нас? Адже вони роблять меблі, а ми дозволяємо вивозити кругляк. Назріла чітка програма залучення інвестицій у переробку, яка розрахована на десять років. Адже є серйозні лісопереробні потужності у Путилі й Берегометі, та вони стоять. А рубати ліс дають будь-кому, хто інколи, крім печатки і підпису, нічого за душею не має.

Стосовно доріг. Грошей катастрофічно бракує навіть на ямковий ремонт, проте наші сусіди румуни усі дороги, які ведуть до кордону з Україною, заасфальтували за гроші цільових програм Євросоюзу. Це приклад — гідний наслідування. Були пропозиції щодо спільних проектів і нам, але наші чиновники не зацікавилися. Я сказав би, особисто.

— Багато нарікань на те, що сесія минулого скликання знову віддала Лопушнянське нафтове родовище в оренду представникам інших областей, а територіальна громада отримує копійки.

— Так, обласна рада, м’яко кажучи, нераціонально, під делікатним тиском вижницьких депутатів надала дозвіл фірмі з Івано-Франківська на експлуатацію наших нафтових свердловин. Сума в один мільйон гривень, яку отримав район, спонукає до роздумів. Бо в іншому варіанті обласний бюджет міг одержати 15 мільйонів гривень. Питання прискіпливо вивчається, позбавляти себе істотного джерела доходів до місцевого бюджету область не буде. Шитий білими нитками лобізм тодішніх зацікавлених депутатів вкотре підтверджує перевагу пропорційної системи.

— Не краща ситуація і з видобутком гравію та піску, який нищить екологію, провокує стихійні лиха.

— Вважаю своїм обов’язком, а це виключно в компетенції обласної ради, проведення інвентаризації усіх родовищ корисних копалин на предмет відповідності їхньої фактичної експлуатації нормативним актам.

— Через непоступливість міської ради, яка не поспішає скасувати орендну плату за землю для Чернівецького міжнародного аеропорту, той не може виплутатися з боргів.

— Варіантів багато. Чи продаватимемо, чи передаватимемо в оренду, але без чітких інвестиційних проектів діяти не збираємося. Будемо ретельно вивчати людей, які прагнуть працювати на цьому діючому підприємстві, мають вони кошти чи блефують, які у них справи за спиною, що вони планують зробити. Однозначно, якщо загубимо аеропорт — втратимо туристичну галузь.

— Про туризм говорено багато, але чомусь майновитий турист у буковинські гори не пішов, навіть з огляду на відкриття кількох лижних витягів.

— Ми складемо детальний перелік принадних для туристичної галузі територій, визначимо маршрути, точки, де можуть бути витяги чи інші об’єкти. І тепер жодний контролюючий орган, що дає дозволи, не вийде за створену нами схему, яка буде прийнята сесією обласної ради. Практика, коли під лижні спуски вистригають гори, найближчі до сіл і центральних доріг, нещадно експлуатують сільські дороги і мости, багато з яких утримуються громадами, є недалекоглядною. Має бути конкурс на отримання права на будівництво на тій чи іншій виділеній для цього території. Ділянки отримають ті, хто розпочне освоєння з будівництва під’їзних комунікацій, запропонує найкращий природоохоронний бізнес-план.

— В області збунтувалися автоперевізники, котрі вважають, що конкурс на маршрути проводиться непрозоро і чиновники автоуправління нагрівають на цьому руки. Чому, всупереч новому закону, серед членів тендерного комітету нема представників обласної ради?

— Діятимемо згідно із законом. Я поінформований, що від вигідних маршрутів усунуті серйозні, колись державні автопідприємства, які мають хорошу інфраструктуру, діагностику та медичний контроль, у тому числі й районні. Знаю, що інколи конкурси виграють приватні особи, які жодного відношення до перевезень пасажирів досі не мали. Є інформація, що ті, хто виграв маршрути, потім здають їх іншим особам, перевезення пасажирів виконується на несертифікованих китайських автобусах або ж на застарілій техніці. Внаслідок таких підходів одні підприємства збанкрутували, інші на межі розорення. Потрібен жорсткий контроль за участі правоохоронних органів.

— Як ви намагалися впливати на обрання районних та сільських голів?

— Ми не мали амбіцій стосовно кількості керівних крісел. Якщо інша політична сила пропонувала кращого господарника і порядного чоловіка, ми погоджували такі кандидатури. Вважаю, в районах обрано оптимальну верхівку. Чіткої вертикалі обласна рада у районах немає, але я дуже сподіваюся на співпрацю. Гарантія цього — добровільне утворення ради голів районних та міських рад при голові облради.

— Що побажали б колективу найбільш «радянської» газети «Голос України»?

— Залишатися такою ж об’єктивною, ні перед ким не прогинатися, як і завжди доносити до людей правду, якою б вона не була. Та, звичайно, тиражів.