Віктор Гаврилович Пащенко — професор кафедри фізичного виховання Луганського національного педуніверситету, академік міжнародної Академії авторів наукових відкриттів і винаходів, академік Олімпійської академії України, почесний професор Європейського університету, доктор філософії, кандидат медичних наук, заслужений раціоналізатор Української РСР. У його доробку 34 винаходи, відкриття в галузі космічної медицини, 400 раціоналізаторських пропозицій, 220 наукових публікацій, шість книжок. Але головний винахід Віктора Гавриловича — це «човен Пащенка», який повернув здоров’я десяткам тисяч хворих і зробив його знаменитим далеко за межами нашої країни.

Утер носа європейцям

До тридцяти чотирьох років йому вдалося здобути чотири вищі освіти. Ідея, якою Віктор Гаврилович заразився ще в 60-х роках, потребувала великих знань, до того ж одразу в декількох сферах життя. Він з головою поринув у навчання, при цьому ще і працював, активно займався спортом. Певною мірою до науки його підштовхнула сестра. Вона хворіла на поліомієліт, і щоб полегшити страждання рідної йому людини, молодий Віктор переїхав разом із сестрою до Євпаторії. Тут, у дитячій оздоровниці, займаючись лікувальною фізкультурою, він почав винаходити свої перші нехитрі пристосування. Вивчати проблему застосування тренажерів у лікувальній фізкультурі більш серйозно і заглиблено він почав у свої 28, а вже через десять років в університетській клініці Лейпціга, де Віктор працював у реабілітаційній службі радянських військ, було проведено апробацію його човнового тренажера.

Власне кажучи, на сенсацію тоді розраховувати не доводилося. Такі тренажери широко використовували в Німеччині, Франції та в інших розвинених країнах Європи, їх випускали солідні фірми. Але вийшло так, що винахід нікому невідомого українського ентузіаста виявився набагато ліпшим за визнані варіанти. Човен-тренажер Віктора Пащенка мав значно більший діапазон рухів рук (до того ж не тільки в горизонтальній площині, як в існуючих моделях), міг точно дозувати і програмувати навантаження. Це був успіх. І він окриляв. Після повернення з Німеччини додому, в Луганськ, Віктор продовжив удосконалювати свій винахід, розробивши кілька варіантів тренажера для дітей, спортсменів, хворих на туберкульоз. На певній стадії цієї роботи він відчув, що його «дітище» готове для серійного виробництва. Досвіду подолання чиновницьких рогаток у нього не було, зате енергії і цілеспрямованості — хоч відбавляй. Вони і допомогли Віктору Гавриловичу в 1981-му домогтися того, щоб на двох луганських заводах налагодили випуск його диво-човнів. Загалом їх випустили 75 тисяч одиниць, і вони допомогли поліпшити здоров’я щонайменше тисячі хворим. Неабияку допомогу молодому Віктору надавав академік Микола Амосов. «Човновий ергометр, — писав він того часу, — становить інтерес для реабілітації і дослідження серцево-судинної і дихальної систем. Система Пащенка вносить істотний вклад у вітчизняну медицину».

Зайнятися веслуванням у... космосі

Уперше до фахівців, котрі працюють у сфері підготовки космонавтів, Віктор Гаврилович звернувся в 1978-му. Він показав їм свій тренажер, за допомогою якого в умовах невагомості космонавти могли тренувати свої м’язи, серце та легені. Тоді винаходом Пащенка більше зацікавилися журналісти, ніж фахівці. Вийшло безліч газетних публікацій, у яких розхвалювався тренажер луганського умільця. Але далі цього справа не пішла. Для роботи в космосі човен виявився важким і габаритним. Пащенко почав удосконалювати своє дітище: змінював матеріал, способи встановлення. У підсумку вийшов легкий дюралюмінієвий тренажер, що встановлювався на крісло космонавта. Заняття такого роду веслуванням у космосі мало на меті значно підвищити працездатність космонавта в умовах невагомості.

Цей винахід Віктор Гаврилович зміг запатентувати в Україні лише через 25 років. За цей час човен-тренажер пройшов великі випробування, беручи участь у процесах реабілітації чорнобильців, афганців, спортсменів. Після регулярної роботи на тренажері на ноги ставали навіть найважчі хворі. Як у тому випадку в Афганістані. Пораненому солдату довелося ампутувати ноги і зробити операцію на легенях. Відновити дихання нерухомій лежачій у ліжку людині було неможливо. Отут і допоміг приліжковий тренажер для стимуляції життєвих сил організму. Через кілька годин легені бійця звільнилися від крові, що там назбиралася, і він почав дихати вільніше.

Зі своїми апаратами для реабілітації людини Віктор Гаврилович побував у всіх «гарячих точках». У Вірменії після землетрусу, у Чорнобилі, Афганістані. До речі, афганські маджахеди пропонували йому генеральські погони і всілякі почесті, якщо він погодиться поділитися своїми знаннями й умінням ставити на ноги, здавалося б, геть безнадійних хворих. Вони просили назвати будь-яку клініку США, де Пащенко хотів би працювати. Але Віктор Гаврилович завжди повертається додому — в Луганськ.

У галузі космонавтики Віктор Гаврилович запатентував два винаходи, що стосуються біологічного захисту людини в космосі. Про це свідчать диплом і медаль. Але більш докладно на цю тему до 2013 року він розповідати не може.

Доплисти до берега здоров’я

Інший на його місці вже давно збив би собі гарний капітал. Але не Пащенко. Він дотепер живе з дружиною в тісній двокімнатній «хрущівці», і в нього немає іномарки. Головне його багатство — нагороди за багаторічну працю, за завзятість і творчість. Сьогодні Віктор Гаврилович домагається, щоб у Луганську знову налагодили виробництво човнів-тренажерів. Хисту до бізнесу, за його словами, у нього немає, тому про відкриття власної справи і не мріє. До ділових людей, у яких є гроші, не звертався. Не знає, з якого боку до них підійти. Сподівається на державу і може запропонувати уряду програму розробок реабілітації хворих в усіх напрямах. Наприклад, у нього є апарат для реабілітації хворих після інфаркту та інсульту. Це той самий принцип «човна Пащенка». Тренажер кріпиться до ліжка хворого і за допомогою весла робляться вправи, у результаті чого хворий одержує одночасно масаж грудної клітки, хребта і налагоджує дихальну систему. Віктор Гаврилович мріє, щоб за допомогою його апарата якомога більше людей змогли «доплисти» до берега здоров’я.