Після проведення 2003 року у Львові історико-мистецької виставки «Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття» в Україні з’явилося чимало публікацій про портрети гетьмана, їх достовірність. Однак періодика й підручники і далі продовжують використовувати зображення часто сумнівного походження. Ми попросили прокоментувати цю ситуацію кандидата історичних наук, наукового співробітника відділу української історіографії Інституту історії України НАН України Ольгу КОВАЛЕВСЬКУ, яка нині досліджує портрети І. Мазепи.

— Ольго Олегівно, останнім часом в Україні набув поширення портрет І. Мазепи з картинної галереї в замку Гріпсгольм (Швеція). На ньому справді зображено гетьмана?

— Ні. Протягом останніх років навколо цього портрета точилася досить гостра суперечка. На жаль, авторам, що працювали над дослідженням його автентичності, не вистачало джерел інформації. Через це їхні висновки виявилися хибні. Річ у тім, що вперше портрет з Гріпсгольмської галереї був атрибутований як портрет українського гетьмана Івана Мазепи близько 1823 року. Саме тоді один з нащадків роду Цедергельмів (Cederhіelm) передав до новоствореного музею полотно, що зберігалося в його родині з 1702 року. Атрибуція портрета була здійснена одним з консультантів галереї, ймовірно навіть не істориком мистецтва, а філологом за фахом. Результат задовольнив працівників музею і саме відтоді зображення вважали портретом Мазепи. Висловлена думка інтенданта зібрань замку Хеннінга фон Платена про те, що це міг бути навіть «не оригінал, а копія з невідомого нам оригіналу», була майже проігнорована і не призвела до додаткової експертизи. Припущення стосовно наявності ймовірного оригіналу цього портрета пізніше було визнано авторами відомостей про «портрет Мазепи» лише однією з численних таємниць цього твору. Українські дослідники, зокрема, Михайло Грушевський, Богдан Лепкий, В’ячеслав Прокопович, Олександр Шульгін, Теодор Мацьків, які цікавилися згаданим полотном, задовольнилися записами в інвентарях замку. Вони визнали цей портрет за вірогідне зображення Івана Мазепи. Для них, як і для багатьох інших, достатніми доказами на користь того, що «шведський» портрет є портретом українського гетьмана, були довіра дослідників «шведській акуратності», власне переконання, що зображення нібито збігається зі словесним описом зовнішності І. Мазепи.

— Як виник сумнів, що все-таки це не Мазепа?

— Коли розглядали це зображення і перечитували описи зовнішності Мазепи, що збереглися в письмових джерелах, мимоволі виникало запитання: чому ніхто з сучасників не відмічав наявності у Мазепи таких великих вух, які ми бачимо на «шведському» портреті? Крім того, очевидним був незбіг віку портретованої особи з реальним віком Мазепи. Портрет з Гріпсгольмського замку було написано близько 1700 року, коли гетьману мало бути б 60—61 рік, а портретований має приблизно 45—50 років. Не давав спокою і той факт, що численні мистецтвознавці не раз характеризували цей портрет як типово польський палацовий або парадний портрет. Тобто варто було пошукати серед аналогічних зображень польських шляхтичів. Нарешті, поштовхом до подальших пошуків, перевірок та порівнянь стала помилка, свідомо чи випадково зроблена одним з видавництв. На обкладинці книжки Ілька Борщака та Рене Мартеля «Іван Мазепа», виданій 1991 року, була розміщена гравюра, яка жодного стосунку до Мазепи не мала. Зображена на ній постать мала великі вуха і певну подібність до портрета з Гріпсгольма, але під зображенням містився герб відомого роду Сапєг.

— Хто ж насправді зображений на портреті із замкової галереї?

— Пошуки відповідей на згадані запитання привели до Польщі, де визнаним фахівцем з іконографії роду Сапєг є Марія Каламайська-Саєд, співробітник Інституту історії мистецтва Польської академії наук. Займаючись розробкою своєї тематики, вона побічно знайшла відповіді на ті питання, які вже давно стали каменем спотикання для українських дослідників.

М. Каламайська встановила, що портрет із замку Гріпсгольм справді є копією портрета Казимира Павла Яна Сапєги (1637—1742), який імовірно був написаний 1690 року. Приблизно 1700 року з цього оригіналу було зроблено дві копії, одна з яких зберігається в Швеції (замок Гріпсгольм), а друга — у Литві, в Жмудському музеї в Тельшах (Muzeum Zmudskіm w Telszch). Якщо оглянути ці зображення, то стане очевидним, що вони абсолютно тотожні, за винятком розмірів. До того ж з’ясувалося, що 1709 року на замовлення Яна Фредерика Сапєги (1680—1751) — племінника Казимира Павла Яна Сапєги — з того самого оригіналу було виконано ще одну копію для родинної портретної галереї в костьолі містечка Кодень. Ця копія нині зберігається в галереї Королівського палацу на Вавелі у Кракові і є більшою за розмірами, ніж «литовський» та «шведський» варіанти портрета.

— Які, на ваш погляд, портрети І. Мазепи все-таки є найдостовірніші?

— Я не поспішала б робити остаточні висновки, тим паче що дослідження портретів ще триває. Беззаперечним залишається той факт, що за автентичні слід вважати всі зображення гетьмана І. Мазепи, здійснені відомими українськими граверами І. Мигурою, Д. Галяховським, І. Щирським, Л. Тарасевичем. Усі гравери мали можливість бачити гетьмана, тому, незважаючи на схематичність та алегоричність створених ними образів, вони передавали основні риси, притаманні Мазепі. Це саме стосується і тих образів, які були створені невідомим майстром кінця XVІІ — початку XVІІІ століття на гравюрі «Хрещення Хреста» та на дзвоні батуринської Воскресенської церкви. Крім гравюр, створених на честь Мазепи, було і кілька портретів, написаних олією. Як відомо, усіх їх знищили за наказом Петра І, однак збереглося кілька копій, які заслуговують на увагу. Над ними ми нині й працюємо.

— Отже, найближчим часом на нас чекають нові дані про те, який вигляд мав гетьман Мазепа?

— Гадаю, що так.

Інтерв’ю взяв Сергій ПАВЛЕНКО.