Тренувалися з майстрами

Нещодавно педагоги обласної станції юних туристів підвищували свою кваліфікацію під час водного походу третьої категорії складності на річках Чорний і Білий Черемоші.

Цікавий та корисний захід став можливим завдяки Калуській філії Івано-Франківського центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (керівники — подружжя Ольга та Орест П’єхи).

Олександр Контратенко, Сергій Кривопустов, Андрій Распопов (ОблСЮТур), Олена Мамонова і Олександр Строна (Комінтернівський центр дитячого туризму) тренувалися разом з учасниками всеукраїнських змагань з техніки водного туризму і багато чого навчилися. Подолання складних ділянок, зокрема порогів на річках, вимагало від туристів-водників неабиякої майстерності та уваги. І досвід походу, безперечно, стане харків’янам у пригоді в роботі з гуртківцями.

Валентина РЕДІНА,директор ОблСЮТур.

Харків.

Стій, хто йде?

За рішенням МВС міліція активно витісняє зі шкіл приватних охоронців. Тепер спокій і порядок наших дітей забезпечуватимуть погононосії. До того ж безоплатно для батьків, з яких примусово брали гроші на «вартових».

Вони виконуватимуть функції «фільтрів», через які не повинні пройти до ЗОШ сторонні люди, а також потрапити наркотики тощо. Правоохоронці гарантують покласти край крадіжкам, оголосити війну прогульникам.

Вітати такий почин чи засудити? Час покаже. Цікаво лише — де стільки «вартових» міліція знайде для шкіл?..

...У Харкові, бачила, погононосіїв — як студентів. Але дітей-жебраків на вокзалах не меншає. Чи не свідчить це про байдужість влади до «квітів життя»?

Може, спочатку по-справжньому зайнятися тисячною аудиторією безпритульних дітей, які до школи не ходять, а потім уже влаштовувати для сотень тисяч учнів режимний заклад?

Марія С-ка.

Сумська область.

Чи перефарбуватися?

Знайома столична директорка школи не терпить «подношеній» у вигляді комп’ютерів чи штор у кабінет. Їй давай гроші або музичний центр чи комбайн на власну кухню. Вона диктує, скільки класи мають зібрати на День вчителя, 8 Березня, випускний тощо. До речі, про випускні, до яких уже активно готуються батьки.

Одягти до урочистої події своє чадо — це аж ніяк не всі витрати. Здати кошти ще треба на ресторан, подарунки вчителям, директорам, клеркам з відділів освіти, почесним гостям.

Тож кого ми випускаємо у світ? Принаймні свідків неприхованого здирництва. Вони не тільки знають ціну кожному наставнику і керівнику, а й, що головне, миряться з цим неподобством як з неминучим.

Чого школа навчить, якщо випроваджує на широку життєву дорогу дітей із схибленими орієнтирами? Вони ж часто протягом 11 років бачили життя педагогів за двома стандартами.

«Не давайте хабарів», — кажуть окремі вчителі й простягають жебрацьку руку: «Дай!».

«Дбайте про честь змолоду», — вчать наставники і легко ту честь топчуть своїми вчинками, що розбещують молодь.

Один з таких — застілля на випускному балу, коли шампанське (якби тільки воно) ллється рікою. Коли за п’яним столом сидять батьки і діти, вчителі й учні, державні мужі та юні громадяни.

Хіба це має запам’ятатися випускнику? Хіба такі традиції слід зберігати?

...Третій рік поспіль я відверто ігнорую абсурдні прощальні вечори з подарунками в якості хабарів. Більшість колег мене осуджує. Невже я й справді «біла ворона» і мені варто перефарбуватися?

Ольга П-на,вчитель біології, 28 років.

Запорізька область.