З досьє «Голосу України»

Голова Чернігівської обласної ради Наталія Андріївна Романова (на знімку) народилася 18 листопада 1960 року в Будапешті у родині військовослужбовця. Закінчила факультет історії та права Чернігівського державного педінституту ім. Т. Г. Шевченка. З 1983 року працювала у сільських та міських школах, була заступником директора Чернігівського колегіуму № 11. З 2001 року — помічник-консультант народного депутата України Василя Онопенка.

Н. Романова — член правління Української соціал-демократичної партії, голова обласної організації УСДП, голова Чернігівського громадського комітету захисту прав людини, представник палати регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи. Нині заочно здобуває другу вищу освіту — навчається на четвертому курсі факультету цивільної та господарської юстиції Одеської національної юридичної академії. Заміжня, має сина-студента.

— Наталіє Андріївно, обрання вас головою обласної ради — дуже несподіваний поворот долі?

— Звичайно. Такого ніхто мені в житті не пророкував. Хоча я і в школі, і в вузі, а потім і на педагогічній роботі вважалася неформальним лідером.

— Комсоргом у свій час були?

— Знаєте, я в школі навіть не вступила у комсомол, бо висловила думку, що йти скопом в організацію якось негарно...

— Як же ви здобули вищу освіту? Без членства у ВЛКСМ до вузу потрапити було важко!

— На третьому курсі це хтось виявив... Довелося вступати! Хоча і до цього всі мене знали як «комсомольського» активіста. Гарно співала. Складала вірші, пісні. Грала на фортепіано. Адже закінчила й музичну школу.

— Пісні були про любов?

— Не тільки. У мене є пісні про маму, рідний Любеч, де жили бабуся та дідусь. Ось, до речі, рядки з останньої: «Там моя бабуся вишивала мрії золоті на рушниках, Там мене матуся колисала, долю прихиляючи в піснях...»

— Як ви прийшли у політику?

— Можна сказати, випадково. У колегіумі № 11 я створила профільні юридичні класи. Для їх повноцінного функціонування потрібна була відповідна література, підручники. Я звернулася по допомогу до Василя Васильовича Онопенка, який у 1999 році був кандидатом у Президенти України. В ході спілкування з ним у Чернігові ми знайшли чимало спільних дотичних моментів для подальшої співпраці. У 2000 році я стала членом правління УСДП, почала розбудовувати партійну структуру в області. Коли з початком виборчої кампанії я залишила роботу в колегіумі та очолила виборчий штаб БЮТ у місті, дехто з колег мене просто не зрозумів: мовляв, авантюра чистої води. Проте інтуїція мене не підвела. Я розуміла, що те, чим займаюсь, теж дуже важлива справа у зміні України на краще. Щоб поповнити свої знання з права, вступила до Одеської національної юридичної академії. Активно зайнялася громадською правозахисною роботою. За ці роки проведено колосальну роботу в політичному плані на Чернігівщині. Якщо у 2002 році за Блок Юлії Тимошенко проголосувало близько 9 відсотків чернігівців, то в 2006 році — вже 34 відсотки. Я рада, що в цьому є і моя немала заслуга.

— Уже відбулося дві сесії облради. Які, на вашу думку, їх основні підсумки?

— По-перше, утворилася депутатська більшість у складі БЮТ, «Нашої України» та Народного блоку Литвина. Це є свідченням позитивної тенденції, оскільки тепер облрада дієздатна, може приймати рішення і немає загрози блокування її роботи через ті чи інші амбіційні плани. По-друге, дві сесії показали, що ми отримали фактичний міні-парламент з сильними фракціями, які досить рішуче відстоюють свої позиції, інтереси. Головне, що продемонстрували депутати у ході гострого обговорення питань порядку денного, — це все ж таки єдність у прийнятті рішень на користь людей. Нам удалося виділити 3 мільйони гривень селищу Ладан, що дасть можливість встановити там енергозбережні котли для обігрівання житлового масиву. Значні кошти, понад 13 мільйонів гривень, спрямовані на будівництво, реконструкцію, ремонт автомобільних доріг комунальної власності. Вирішено й низку інших питань, важливих для області.

— Чи є великі розбіжності між більшістю та опозицією в депутатському корпусі?

— Вони були при вирішенні організаційних, кадрових питань. Але далі, я переконана, депутатський корпус по-діловому вирішуватиме бюджетні, господарські, земельні питання громадян області. І розбіжність у нас стане одна: хто запропонує кращу, економічно вигіднішу програму, від якої виграють усі громадяни. Саме в цьому повинна проявлятися конкуренція політичних сил!

— Які завдання нині визначальні для облради?

— По-перше, об’єднати депутатський корпус для реалізації животрепетних проблем Придесення. По-друге, в рамках асоціації рад Чернігівщини облрада повинна стати ініціатором пожвавлення усіх форм самоврядування, активізації місцевих громад. Сам депутат, навіть дуже активний, не зможе досягти значного результату без допомоги громади, її впливу на прийняття тих чи інших рішень. Ми підтримуємо в цьому зв’язку ідею громадських слухань з найактуальніших проблем області. Зараз створюється їх реєстр. Це сприятиме визначенню кола завдань, які потребують вирішення першочергово. Треба проаналізувати також усі наявні ресурси і з опорою на них вибудовувати подальшу обласну стратегію розвитку. По-третє, найближчим часом облрада подбає про створення інвестиційного паспорта області. Велику надію покладаю на наші продумані заходи, які поліпшать інвестиційний клімат на Чернігівщині.

Інтерв’ю взяли Віктор КИРІЄНКО та Сергій ПАВЛЕНКО.

Чернігів.