Там уже другий місяць люди задихаються від диму

— Наша школа, в якій навчається 143 учні, стоїть за кілометр від міського сміттєзвалища, — розповідає директор школи Віталій Барабаш. — Воно через день-два палає. І коли вітер повертає дим на село, у класах дурманіє голова від диму, газу...

На вулиці — хоч з протигазом ходи!

— У мене одинадцятирічна Віта та восьмирічний Женя, — каже депутат сільської ради Інна Курач. — Коли дим, у них болять голівки, їх нудить. Воду з колодязя не можна вживати — там лише нітрати із смітника! Доводиться, щоб жити, купувати мінералку. Але ж не у всіх гроші є. Це нам після Чорнобиля таке лихо. До кого не зверталися, ніякого толку! Сміттєзвалище продовжує диміти!

Їдемо разом з директором школи, жінками-матерями до їхнього «горя». Йде дощ. Підозрюю, що він нарешті загасить пожежу, яка завдає стільки клопоту селу, у якому проживає майже 1500 мешканців. Марно!

То тут, то там з кучугур сміття пробивається їдучий дим. Повітря насичене чадом, газом.

— Усе це відноситься на наше село! — зітхає пенсіонерка Ніна Басак. — Нам просто не дають дихати! Це ж пластик горить, шини. Чого тільки тут нема!

На самому сміттєзвалищі охоронець не пропустив мене оглянути сміттєві терикони. Хоча подекуди там виднілися постаті тих, хто щось шукав у смітті...

Хто ж керує сміттєзвалищем? З’ясувалося, півтора року тому цей полігон твердих відходів узяло в оренду приватне підприємство «Гранпласт». Їх офіс — маленька бідненька кімнатка в одному з ЖЕКів. Я думав побачити тут якихось крутих бізнесменів, які заробляють на відходах солідні суми. Але... переді мною сиділи заклопотано-втомлені три жіночки, занурені у папери, бухгалтерські звіти та договори. Як з’ясувалося, вони зовсім безпорадні щось вирішити із задимленням Нового Білоуса. Головне завдання «Гранпласту» — прийняти і «притоптати» у тому чи іншому місці бульдозером сміття. Однак сил побороти вогонь у них недостатньо.

— Полігон відходів діє з 1961 року, — розповідає директор приватного підприємства «Гранпласт» Тетяна Савченко. — На ньому вже зберігається понад 16 мільйонів кубічних метрів сміття. Це понад усілякі норми. До того ж протягом десятиліть не дотримувалися технології його складування — приймався великий об’єм гуми і деревини без належної пересипки грунтом. Нового полігона немає, а тому лише торік ми прийняли сюди 122 тисячі тонн відходів. За оцінками фахівців, у смітті, висота якого сягає в окремих місцях 28 метрів, накопичилося до 600 тисяч кубометрів метану, який періодично спалахує.

— Його не можна приборкати?

— Його треба переробляти. Одна фірма лише збирається це робити.

— Кажуть, що сміття підпалюють бомжі.

— Ні. Вони тут заробляють, збираючи папір, пляшки. Це їм невигідно.

— Воно спалахує саме?

— Таке трапляється. Але цього року виникають підпали у багатьох місцях. Особливо у кінці квітня. Пожежники усі першотравневі свята гасили вогнища. Ніби загасили. Проте 5 травня хтось підступно знову підпалив у кількох місцях полігон.

— У вас є якісь конкуренти?

— Я не знаю, за що тут конкурувати...

Т. Савченко показала звернення у райвідділ внутрішніх справ, обласне управління УМВС, щоб знайшли зловмисників.

— Однак до цього дня, схоже, ніхто з працівників міліції не провів розслідування, — зауважує керівник. — Наші працівники навіть не опитані!

У «Гранпласту» немає кар’єру, щоб брати грунт для пересипання відходів. Користуються лише тим порохом-пилом, що збирають комунальні служби після прибирання вулиць.

— Ми зверталися зі своїми проблемами у Чернігівську міську раду, — далі зазначила Т. Савченко. — Однак таке враження, що це їх не хвилює. Мовляв, ви приватна структура, тож і викручуйтеся самі. Одним охоронцем ми не можемо забезпечити охорону 24, 6 гектара полігона. Досі до сміттєзвалища не підведено централізований водогін. Територія неогороджена. Тарифи низькі. Комунальні служби, крім того, з нами не розраховуються вчасно. Нам скоро не буде чим платити зарплату!

Тим часом у перевантаженому відходами сміттєзвалищі проходять термічні реакції, які видають на-гора забруднювачі атмосферного повітря. У Новому Білоусі —справжня паніка. Адже життя у задимленому селі для більшості рано чи пізно завершиться спочатку невтішним діагнозом, а потім...

Чернігівська область.