Цей єдиний механізм не можна розділити, розрізати на частини»,— вважає начальник Новопсковського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Іван ГОЦАНЮК

«Ось він, Новопсков», — показує точку на карті Іван Дмитрович. У цьому місці сходяться одразу три російські магістралі, головна з яких — газопровід «Союз». Його створювали в 70-ті роки, і в цьому будівництві брали участь майже всі країни соціалістичного табору. В ті роки в Новопскові вже працювала газокомпресорна станція, що подає сировину в іншому напрямку — «Ставрополь—Москва». Цілком логічно, що «Союз» проклав шлях транспортування саме через цю частину території Луганщини. Наприкінці 80-х через газокомпресорну службу Новопсковського лінійного промислового управління проходило до 100 млрд. кубометрів газу на рік, але поступово обсяги падали, і сьогодні Новопсков «качає» приблизно 60—70 млрд. кубометрів. Можна і більше, але останніми роками уже немає такого потоку сировини, як раніше. Відсотків на 20—30 подача газу в Європу скоротилася, є і чисто технічні обмеження.

Новий 2006 рік керівники управління зустріли в своїх робочих кабінетах. Власне, вся країна тоді була в чеканні: невже російська сторона здійснить свій намір перекрити подачу газу?

— Ми цілодобово були на роботі, — розповідає Іван Дмитрович. — Ситуація, звичайно, була напруженою. Спочатку росіяни почали знижувати тиск, а згідно з технологією компресорна станція може працювати тільки на певному вхідному тиску. Непорозумінь суто технічного плану уникнути не вдалося. Але завдяки тому, що всі наші фахівці були, так би мовити, у повній бойовій готовності, зв’язок з технічними службами російської сторони постійно підтримувався, ми не пропустили головний момент і обійшлося без сумних наслідків.

На думку Івана Гоцанюка, у ситуації з газом, що виникла під час виборчої кампанії, було більше політики, ніж економіки. Наприклад, під час словесних баталій політиків увесь час поставала тема втрати газу під час перекачування. Мовляв, українські компресори його «з’їдають». В іншому разі йшлося про розкрадання газу з боку українців. Як фахівець, Іван Дмитрович дає пояснення:

— Найбільші споживачі газу — металургійна, хімічна промисловість, і ми, мабуть, будемо треті. Як відомо, для роботи турбін з перекачування газу цей газ і потрібний. Отож сьогодні в нашому управлінні впроваджується нова турбіна, яка не має аналогів ні в Росії, ні в Європі. Її потужність 10 мегават, а ККД на 6—8 відсотків вищий, ніж в американських машин. До того ж турбіна заощаджує на рік приблизно 1,5 млн. грн. І найголовніше, що ця чудо-техніка нашого, українського, виробництва, вона виготовлена на запорізькому заводі «Мотор Січ». Тож стосовно того, що наші компресори «з’їдають» зайвий газ, можна посперечатися. Тепер щодо обліку споживання газу. Як я вже казав, російські газопроводи підходять до Новопскова з трьох сторін. З трьох сторін і виходять. У нас вузол. На трьох вхідних трубах стоять три газовимірювальні станції, розміщені вони в прикордонних районах на території Росії. Там постійно перебувають і два наші представники. Це їх робоче місце, і вони ведуть облік, контроль за витрачанням газу. На нашій території є шість замірних вузлів. Ми теж контролюємо і ведемо облік. Порівнюємо. Розбіжності незначні, припустимі в межах помилок приладів. Контакт із диспетчерськими службами російських управлінь постійний. Якщо, скажімо, у нас щось зупинилося, виникла проблема — повідомляємо сусідам. І навпаки. Один телефонний дзвінок російському колезі — і через годину-другу він буде в Новопскові. Так само роблю і я. Разом усуваємо проблеми. Закон братерства. Щодо розкрадання газу з труб магістралей несанкціонованим способом... Знаєте, це не нафта. Просто так дірочку не просвердлиш.

Одне слово, сьогодні в Івана Гоцанюка болить голова не від того, що одного разу росіяни газ перекриють. Про це він не думає. Турбує керівника відсутність власних коштів. Ситуація така. Якщо врахувати, що транспортування 1000 кубометрів газу на 100 км торік коштувало 1,09 долара і що управління обслуговує 900 км магістральних газопроводів, виходить: новопсковські газовики в минулому році заробили майже 3 млрд. грн. Більш як по 4 млн. грн. на кожного із 700 працюючих в управлінні. Але управління — не є юридичною особою і цих грошей не бачить, оскільки кошти йдуть до Київа — компанії «Укртрансгаз», що налічує майже 40 тисяч осіб. Те, що виділяється для підтримки газового господарства, зовсім не відповідає потребам. Новопсковське лінійне виробництво закладалося ще в 1956 році. За цей час, зрозуміло, амортизація техніки давно закінчилася, вимагають заміни 70 відсотків труб. Ситуація не критична, заспокоює Іван Дмитрович, але може такою стати, якщо вчасно не потурбуватися про завтрашній день. Загубити систему легко, відновити — важче й дорожче.

Луганськ.