У кожного депутата місцевого самоврядування свій шлях до представницьких органів влади. Геннадій Іванович Леготкін, розпочавши у 1963 році трудову біографію слюсарем на Кременчуцькому автомобільному заводі, про громадську роботу навіть не мріяв. Його вабило виробництво: з напруженим ритмом конвеєра, виконанням плану та галасливим людським потоком біля воріт прохідної. Успішно закінчивши Харківський політехнічний інститут, він повернувся на рідний завод і пройшов у цеху роздавальних коробок кар’єрний ріст від помічника до старшого майстра. Заповзятому інженеру неодноразово доручали підтягувати відстаючі дільниці і він успішно справлявся з поставленим завданням, тож портрет Геннадія Леготкіна — одного з кращих виробничників заводу — невдовзі з’явився на міській Дошці Пошани.

На організаторські здібності молодого передовика звернуло увагу керівництво Кременчуцького колісного заводу і у 1977 році запропонувало обійняти посаду заступника начальника одного з цехів. Згодом його призначили начальником цеху, а потім — і головним інженером. У 1994 році раптова смерть обірвала життя колишнього директора заводу В. Ф. Білана. Бути його наступником трудовий колектив довірив Геннадію Івановичу Леготкіну, одночасно висунувши його кандидатом у депутати до Кременчуцької міської ради на чергових виборах. Відтоді вже четверте скликання поспіль виборці Кременчука довіряють йому захист власних інтересів у місцевому парламенті.

У міській раді Геннадій Іванович відразу зарекомендував себе як виважений лідер, здатний знаходити правильні рішення у найскладніших ситуаціях. Він працює в одній із найвідповідальніших постійних депутатських комісій, що займається питаннями бюджету та економічного розвитку міста, згодом ставши її головою. В умовах постійного недофінансування бюджетних галузей міста комісії зазвичай досить непросто знаходити оптимальні варіанти розподілу видатків або здійснювати їх перерозподіл з метою найраціональнішого використання. Кожна із запропонованих комісією пропозицій завжди має переконливе обґрунтування і не викликає нарікань, у чому беззаперечна заслуга Геннадія Івановича Леготкіна.

З такою ж відповідальністю ставиться він і до роботи на пленарних засіданнях під час проведення сесій, і до виконання своїх повноважень безпосередньо у виборчому окрузі. Навіть коли у місцевих радах через нестачу бюджетних коштів офіційно відмовилися працювати з наказами виборців, він не залишив без уваги жодного з них, бо звик виконувати те, що обіцяє. Під час особистих прийомів до нього по допомогу звертається багато людей. Уважно вислухавши кожного, він знаходить можливість полегшити їх непросту долю, особливо коли йдеться про найменш соціально захищених громадян. Звісно, має таку можливість завдяки підтримці акціонерів товариства, які з розумінням ставляться до громадської роботи свого депутата, розцінюючи її як одну із складових позитивного іміджу підприємства. Надає колісний завод благодійну допомогу і в питаннях благоустрою рідного міста, облаштування дитячих і спортивних майданчиків, ремонту та матеріально-технічного забезпечення лікарень, шкіл, дитячих закладів, підтримує діяльність громадських формувань ветеранів, інвалідів, творчих об’єднань та інших неприбуткових організацій.

Після запровадження пропорційно-партійної виборчої системи, яка дещо змінила статус депутата місцевої ради, Геннадій Іванович також не планує відмовлятися від співпраці на колишньому виборчому окрузі, знаючи, що на його конкретну допомогу очікують кілька тисяч кременчужан. Тим більше, що окрруг той знаходиться далеченько від центру і міська влада нині не спроможна вкладати туди достатньо коштів.

Питома вага корисної дії депутата Леготкіна є відповідною і у виробничій сфері діяльності. Він очолив колісний завод у той момент, коли гіперінфляція в Україні сягнула апогею, поставивши переважну більшість підприємств на межу банкрутства. Силою власного інтелекту, високого професіоналізму і здібностей успішного менеджера Геннадій Іванович зумів згуртувати навколо себе команду однодумців і вивести завод на лідируючі позиції вітчизняного машинобудування. Сьогодні Кременчуцький колісний — це стабільно працююче підприємство, яке впевнено почувається у сфері виробництва сталевих коліс до легкових і вантажних автомобілів, автобусів, тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Його продукція широко відома і на вітчизняному, і на міжнародному ринках збуту — в Росії, Болгарії, Угорщині, Польщі, Франції, Німеччині, Данії, Австралії, Єгипті, Пакистані та інших країнах.

Висока якість продукції — один із головних напрямів роботи очолюваного Геннадієм Леготкіним колективу. За його ініціативи на заводі впроваджена і безперебійно функціонує система менеджменту якості, розроблена відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSO 9001 - 2000, що пройшла сертифікацію у TUV CERT та УкрСЕПРО. Високу довіру споживачів і міжнародне визнання засвідчують отримані упродовж останніх років нагороди: Міжнародного клубу промисловців (Мадрид, 1995, 1997), Європейського інституту маркетингових досліджень (Брюссель, 1998), Міжнародного рейтингу популярності і якості товарів та послуг «Золота фортуна» (2000), 14-ї Міжнародної конвенції у номінації «За високу якість і діловий престиж» (Нью-Йорк, 2000), «Золоті торгові марки України» (2003, 2004), «Сто кращих товарів України» (2004).

Звісно, випускати продукцію, що відповідає європейським та світовим стандартам, неможливо без постійного технічного переоснащення виробництва. Впровадженню новітніх сучасних технологій Геннадій Іванович приділяє не менше уваги, ніж якості. Завдяки цьому тільки упродовж останніх п’яти років на заводі з’явилася друга лінія фарбування коліс полімерними фарбами, що дало змогу значно покращити їх зовнішній вигляд та забезпечити надійну і тривалу експлуатацію, освоєно технологію автоматичного зварювання коліс у трійчастій газовій суміші на основі аргону. Останнім часом запроваджено виробництво цілої низки нових видів коліс та ободів, у тому числі до популярних в Україні іномарок: DAEWOO «Nubіra», «Lanos», «Nexіa», Opel «Astra», Hyundaі «Accent», вітчизняних автобусів «ЛАЗ», «Богдан», «Еталон», для модельного ряду комерційних автомобілів виробництва Горьківського автозаводу «Газель» та «Соболь»; для малотоннажних вантажних автомобілів, цілісно металевих фургонів та автобусів марки «ЗІЛ», для комбайнів виробництва зарубіжних фірм: «CLAAS», «JOHN DEER», «CNH», «SDF» та інші. Дбають тут і про економне ставлення до використання природного газу та електроенергії. Ще до того як в Україні на державному рівні почали говорити про необхідність енерго- та ресурсозбереження, на колісному заводі вже впроваджувалися новітні технології. Так, для опалення промислових приміщень цехів встановлено інфрачервоні обігрівачі «Геліос», економічний ефект від яких становить 883 тисячі гривень. Є й інші напрацювання.

Знаючи досконало виробництво зсередини, Геннадій Іванович Леготкін завжди з великою любов’ю піклується про його рушійну силу — людей, які створюють матеріальні цінності. Тож із впевненістю можна стверджувати, що умови роботи на заводі — чи не найкращі у Кременчуці: рівень зарплати вищий за середньостатистичний по місту, діє система пільг та морального заохочення, є можливість отримати вищу освіту за кошти акціонерного товариства. Мережа буфетів при цехах і дві чудово обладнані їдальні дозволяють працівникам заводського підрозділу громадського харчування щодня забезпечувати всіх бажаючих гарячими обідами. Кожен робітник отримує відразу два комплекти фірмового спецодягу (для кожного цеху різний), прання якого здійснюється у власній хімчистці заводу, тому всі працівники завжди мають охайний вигляд. Після робочого дня на них чекають побутові приміщення, реконструйовані за сучасними вимогами будівельного дизайну. Окрім душових кабінок, вони оснащені великими дзеркалами, сушками, фенами, зручними шафами та лавками.

Усе це сприяє тому, що на завод приходить чимало молоді, переймаючи трудові традиції від старшого покоління та примножуючи їх добрими справами, адже історія підприємства вже налічує 45 років. Майже тридцять років постійного свого неспокою віддав йому Геннадій Іванович Леготкін, віднедавна голова Наглядової ради. Понад десять років він був директором і самовідданою працею вписав у літопис заводу найвагоміші сторінки.

Земляки високо оцінили внесок Геннадія Івановича Леготкіна у розбудову підприємства та рідного міста, присвоївши йому найвище звання територіальної громади — Почесного громадянина Кременчука. Держава нагородила медаллю «За трудову доблесть», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та присвоїла звання Заслуженого машинобудівника України. Двадцять шостого квітня досвідченому і талановитому керівникові, активному громадському діячеві Геннадію Івановичу Леготкіну виповнилося шістдесят. Свій знаковий ювілей він зустрів у гарному настрої, сповнений енергії і сил, адже попереду багато нових проектів, цікавих ідей та планів, як у виробничій діяльності, так і в депутатській роботі.

Кременчук Полтавської області.