Позбувшись останнього комбайна,люди не знають, як бути далі

Проблеми у Божиківцях, що в Деражнянському районі на Хмельниччині, почалися давно. Колись доволі сильне господарство розтануло на очах. Коли на останніх зборах почали зачитувати документи, перераховувати, що було раніше, а що залишилося, — люди наче прозріли: то нічого вже й немає. Майже сотня корів на фермі і той злощасний комбайн, навколо якого і розгорівся скандал, — от тобі і все реальне багатство. Але і це вже практично не належить більш як трьомстам пайовикам. Після останнього рішення суду все воно описано і, найвірогідніше, судовиконавці вилучать його із СТОВ «Відродження». Як далі жити — не знає ніхто.

Василь Прилюк, колишній голова сільської ради, а нині пенсіонер, одним із перших взяв слово на зборах: «Таку розруху Божиківці вже переживали. Тоді колгоспне майно просто роздерли по шматках, та не було кого винуватити — війна. А хто ж воював і командував тепер, коли від великого колгоспу, до якого входило три села, вже тільки крихти лишилися?»

Воювати ніхто не воював, а от командував господарством тепер уже колишній голова ні багато ні мало, а двадцять два роки. Тож за нього господарство і сили набирало, і до повного краху дійшло.

Люди кажуть, коли голова прийшов у господарство, тут було близько двох з половиною тисяч голів худоби, майже півтисячі овець, до сотні коней та ще й птахоферма майже на тридцять тисяч курей. Трактори, комбайни, усілякий технічний реманент не одиницями — десятками лічили.

Зате, коли голова йшов із своєї посади, залишилося близько двохсот голів худоби та коней і кілька одиниць робочої техніки. Теперішній керівник господарства Раїса Корчова додає, що до всього того є ще й півмільйона гривень боргу. Отож злидні так обсіли Божиківці, що вирватися з їх міцних обіймів несила.

А де ж усе багатство поділося, що болючими мозолями не один рік зароблялося? Відповідь на це запитання, мабуть, варто було б пошукати прокуратурі. Втім, про це дещо пізніше. А поки що власники паїв можуть втішатися актом ревізії, котра наприкінці минулого літа була проведена за наказом начальника управління сільгосппроду Деражнянського району. В ньому чітко сказано: «Протягом 2001 — 2005 років проводилося списання та реалізація розпайованого майна без згоди власників майнових паїв». А далі йде довжелезний список того, що назавжди зникло із господарства. Спочатку не стало комбайна і трактора, які наче були вилучені із пайового фонду за рішенням зборів. Однак люди, чиї підписи стоять під рішеннями тих зборів, стверджують, що ні зборів, ні підписів не було.

А потім вже один за одним пішли інші трактори, комбайни, КамАЗи... Щоразу було і якесь пояснення: щось віддавали за борги, щось міняли за послуги, а то й просто продавали за готівку. Кожна така операція начебто підтверджувалася рішенням зборів, під протоколами яких стояли підписи знаних у селі людей. Але в акті ревізії зазначено, що у переважній більшості випадків люди стверджують, що не пам’ятають таких зборів.

Мало того, у тому-таки акті засвідчено, що після проведення інвентаризації основних засобів, що перебували у СТОВ «Відродження» в оренді, багато чого взагалі без пояснень безслідно зникло, як, наприклад, обладнання в корівнику, телятнику, вівчарнику, курчатнику, на цегельному заводі. Відсутні два автомобілі, чотири трактори, два комбайни, плуги, граблі, розкидачі... Було й таке, що просто списували стару техніку, до того ж не на один десяток тисяч гривень, проте після того робочі вузли й агрегати від неї на склад так і не надходили, а металобрухт не був оприбуткований в господарстві, хоча і зданий потім за певні суми в пункт прийому.

Та доки голова керував, село усього цього наче й не бачило. Принаймні великого галасу через те, що щезає людське добро, ніхто не піднімав. Аж поки не розгорівся скандал навколо останнього комбайна.

У Божиківцях він з’явися п’ять років тому. Історію його придбання, а головне — документального оформлення, поки що нікому не вдалося з’ясувати до кінця. Люди твердили, що це вони позичали гроші своєму голові і навіть заяви писали про те, що готові потерпіти із виплатою зарплати, аби купити комбайна.

Та й керівник від того, що позичав гроші, не відмовляється: справді, люди допомогли. Але ж не господарству, а йому особисто, коли він для себе купив цю техніку. У нього на руках є і підтверджувальні документи: генеральне доручення від колишнього власника комбайна на право його користування.

У господарстві знову твердять про своє: справді, голова розрахувався тими позиченими грошима. Але ж потім він взяв гроші із каси господарства. Є навіть довідка від директора та бухгалтера про те, що керівник взяв з каси 32,8 тисячі гривень і досі їх не повернув.

Та і на це є у нього своя відповідь: кошти із каси брав за те, що його власний комбайн працював на полях товариства, збирав урожай, тож і взяв плату з товариства. Усі ці докази, мабуть, переконали і районний, і обласний суди, бо обидва прийняли рішення про те, що комбайн дійсно належить колишньому голові, отож саме він постраждав, коли не отримав дохід від свого комбайна, а отже, тепер господарство повинно сплатити йому майже 36 тисяч гривень.

— Коли ми все підрахували, то виявилося, що не колишній керівник господарству, а «Відродження» винне йому майже 150 тисяч гривень, — пролунало із вуст теперішнього керівника Раїси Корчової на зборах села. — Що робитимемо далі?

Ще влітку божиківчани звернулися до Деражнянської районної прокуратури, передали акти ревізії і просили притягнути до відповідальності колишнього голову, справи якого у селі вже не хотіли і не могли терпіти. Але тоді районна прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи відносно директора СТОВ «Відродження» за відсутністю в його діях складу злочину.

Селяни були просто ошелешені такою відповіддю і почали шукати справедливості у вищих інстанціях. А тому вже із Хмельницької обласної прокуратури отримали іншу відповідь: «Вивченням матеріалів встановлено, що вказане рішення (районної прокуратури. — Авт.) прийнято передчасно, без з’ясування всіх обставин відчуження та придбання майна. У зв’язку з цим прокуратурою області постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано та дано вказівки про проведення додаткової перевірки, хід якої контролюється».

Ця контрольована вказівка справді мала силу. Бо наприкінці минулого року вже й районна прокуратура розгледіла «недоліки» і порушила все-таки кримінальну справу.

Коли ж село принишкло в очікуванні — нарешті хтось розбереться, куди щезло їхнє господарство, — із району прийшла невтішна звістка: районна рада не дала згоди на притягнення до кримінальної відповідальності її депутата.

Ну а судове рішення про те, що ще й господарство винне своєму колишньому керівникові, переповнило чашу терпіння.

«Будемо воювати», — саме так були налаштовані люди на зборах. От тільки з ким і як — ще й самі точно не знають. Для початку пішли до хати колишнього голови, найсміливіші спробували навіть зайти на подвір’я, але після того, як господар відмовився розмовляти з ними, постояли кілька хвилин за воротами, покричали звичні вже для нас гасла та й... розійшлися по домівках.

Сільський актив думає тепер, а чи ж писати ще й до Верховного Суду. Бо районний та обласний коштували господарству десять тонн ячменю (продавати вже практично немає чого, а гроші на витрати потрібні). Втім, готові пожертвувати ще п’ятьма останніми тоннами, щоб знайти справедливість.

Представник із району, котрий був присутній на зборах, теж сказав, що допомагатиме. Щоправда, тактику цієї допомоги вирішив не розкривати. Бо, напевно, і сам не дуже добре уявляв собі, як можна рішення суду скасувати, а недоторканність з депутата зняти. А тим часом люди готові встановити чергування на фермі, щоб судовиконавці не вивезли звідти останніх корів. Та й з комбайна, на всяк випадок, готові зняти акумулятор, щоб не виїхав він із колгоспного двору. Бо сільський люд розповідає, що вже колись спиняли його десь аж під райцентром.

Одне слово, село готове перейти до стану облоги. Тут би вже про посівну думати, та виходить, що не до того. Божиківці хочуть воювати. За справедливість. Та поки що до їх лав ніхто із владних людей не поспішає. І закон також. Тож чим закінчиться ця війна і облога — невідомо.

Хмельницька область.