Фінансовий контроль як функція державного управління характерний для будь-якої країни. Але в демократичній державі він набуває особливого значення. Контроль з боку держави за створеними суспільними інститутами й окремими аспектами життя його громадян і господарюючих суб’єктів обов’язково доповнюється незалежним фінансовим контролем, який зумовлюється існуванням різних гілок влади. Зміни самої форми фінансової роботи державних органів, у тому числі у зв’язку з більш чітким і визначеним розподілом функцій влади, робить створення системи фінансового контролю однією з невід’ємних умов успіху економічних реформ.

Організація дійового фінансового контролю за повнотою формування та своєчасністю надходження державних доходів, а також за законністю та ефективністю використання бюджетних коштів та розпорядження державною власністю стає одним із вирішальних напрямів і невідкладних завдань сучасної економічної політики. Саме досягненню цієї мети слугує і монографія «Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні (макроекономічний аспект)» під загальною редакцією голови Рахункової палати, члена-кореспондента НАНУ Валентина Симоненка, яка вийшла у світ у травні нинішнього року у видавництві «Знання України».

Це видання, зазначає у передмові до нього директор Донецького інституту економіко-правових досліджень НАНУ, академік Валентин Мамутов, по суті, є першою науковою працею, де аргументовано доводиться необхідність створення саме єдиної системи державного фінансового контролю, а також викладено теоретико-методологічні, організаційно-правові, інформаційно-аналітичні, технологічні та кадрові засади її формування.

Поряд із узагальненням теоретичних концепцій і поглядів на природу такої єдиної системи автори монографії приділяють значну увагу аналізу сучасного стану її створення в Україні, розкривають складові досвіду, нагромадженого в цій сфері в інших країнах світу.

У книзі розроблено концептуальні підходи до впровадження цілісної системи державного фінансового контролю на основі визначення його сутності, дослідження наявних проблем, ролі та місця єдиного конституційного органу фінансового контролю —Рахункової палати, її значення в організації, координації дійової та ефективної системи державного фінансового контролю.

Актуальність монографії полягає й у тому, що в ній уперше сформульовано основні вимоги щодо впровадження всіх складових цієї системи. Методологічно обґрунтовано розподіл контрольних повноважень зовнішнього і внутрішнього державного фінансового контролю, необхідність створення його цілісної системи, яка функціонує за єдиними правилами, принципами, процедурами здійснення контрольно-ревізійної та експертно-аналітичної діяльності.