Символом пам’яті про Перемогу у битві з фашизмом, скарбницею всенародного подвигу став Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», який цими днями відзначив своє 25-річчя. Його було відкрито 9 травня 1981 року. У цій урочистій події, яка набула загальнодержавного звучання, взяли участь найвищі керівники колишнього Радянського Союзу, України, делегації з усіх міст-героїв, численні кияни.

У зв’язку із знаменною датою колектив музею нагороджений Грамотою Верховної Ради України.

Урочисте відзначення чвертьвікової дати меморіалу відбулося 18 травня, у Міжнародний день музеїв.

Генеральний директор музею Олександр Артемов наголошує, що нині Меморіальний комплекс має одну з найбільших за розмірами та значенням колекцію. Він є єдиним у країні науково-дослідним, методичним і науково-просвітницьким центром серед музеїв військово-історичного профілю, унікальним техніко-експлуатаційним об’єктом.

Діяльність музею, його значення як унікальної пам’ятки війни, його роль у героїко-патріотичному вихованні молоді, у збереженні бойових і трудових традицій народу високо оцінена державою: Указом Президента України від 21 червня 1996 року йому надано статус національного.

Справжньою гордістю для колективу є те, що до меморіалу постійно йдуть відвідувачі — сивочолі ветерани з дітьми, онуками й правнуками, люди середнього віку. З кожним роком потік до музею зростає. Понад 70 відсотків відвідувачів становить молодь.

За роки існування музей прийняв 22.480.170 відвідувачів з усіх куточків України та понад 200 країн світу, працівниками проведено майже 240.000 екскурсій, близько 7.000 масових заходів; створено понад 250 реліквійних, документальних, тематичних виставок, у тому числі й міжнародних. Це свідчення того, що музей вийшов не тільки на європейський, а й на світовий рівень. Лише у святкові травневі дні цього року Меморіальний комплекс відвідало майже 360.000 осіб.

Крім головної експозиції, постійних експозицій «На чужих війнах» та «Трагедія і доблесть Афгану», виставки бойової техніки й озброєння, в музеї створено та працюють реліквійні та тематичні виставки.

Плідна й творча робота працівників музею відзначена державними нагородами, почесними званнями, нагородними знаками та Почесними Грамотами Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства культури і туризму, Київського міського голови тощо.

За 25 років накопичилося чимало проблем, які потребують державної підтримки і зазвичай активізації творчих зусиль колективу. Необхідна реконструкція основних систем, які забезпечують життєдіяльність нашого закладу.

Олександр Артемов окреслив найбільш перспективні напрями наукових зусиль співробітників Меморіального комплексу. Серед них — подальше вивчення історії військових частин і з’єднань, які воювали на території України, проблематика, пов’язана з німецьким окупаційним режимом в Україні, а це маловідомі широкому загалу теми полону, концтаборів, повсякденне життя простих людей, самостійницького руху на теренах країни, свідчення різних категорій учасників війни тощо.

Загроза втрати надзвичайно важливого, унікального пласту джерел інформації про війну диктує необхідність на державному рівні вирішити питання про передачу на постійне зберігання до Меморіального комплексу із військкоматів посвідчень про загибель часів війни та особових справ воїнів, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Робота з цими документами має стати самостійним і перспективним вектором наукових зусиль, творчої праці всіх співробітників.

Колектив музею сприйняв за велику честь проведення на його території заключного етапу святкування 61-х роковин Перемоги. Саме сюди для участі в багатолюдному мітингу прийшли разом з керівниками держави після ходи Хрещатиком славні визволителі.

Голова Верховної Ради четвертого скликання Володимир Литвин вручив О. Артемову Грамоту Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом», якою колектив нагороджений за вагомий внесок у збереження історико-культурних цінностей, увічнення пам’яті захисників Вітчизни та активну участь у патріотичному вихованні молоді, та вітальний адрес.

Володимир Михайлович подякував працівникам меморіалу за подвижницьку працю у звеличенні подвигу нашого народу у боротьбі з фашизмом. У музеї, зазначив він, відчувається живий подих історії, і це треба неодмінно зберегти. Нехай ваш душевний неспокій відчувається і надалі. Наш спільний обов’язок — показувати справжню історію війни, насамперед через людину.

З Міжнародним днем музеїв та з ювілейною датою співробітників меморіалу поздоровив міністр культури і туризму України Ігор Ліховий. Він охарактеризував плідну діяльність колективу музею, наголосивши при цьому, що роки, які минули від дня його заснування, — це і підсумок пройденого шляху, і певне планування розвитку, бо кожний відрізок часу потребує пошуку нових форм роботи, конкретного осмислення історичної правди.

Бажаним і почесним гостем меморіалу завжди є академік НАН України, Герой України Петро Тронько, котрий, будучи заступником Голови Ради Міністрів УРСР, стояв у витоків будівництва і створення першої експозиції меморіалу над Дніпром. Петро Тимофійович, який є членом вченої ради музею, відзначив, що найвища оцінка внеску творців храму солдатської слави та численних музейних експозицій — це показ війни такою, якою знали її ми, фронтовики.

Привітання у зв’язку з ювілеєм надіслали музеєві голова ради Організації ветеранів України, народний депутат України, генерал армії Іван Герасимов, колеги із столиці України та Москви.

В. ЖУКОВСЬКИЙ,заслужений працівник культури України.