Одразу кілька винних держав, які втратили позиції в Росії, почали змагатися за наш ринок. Існує небезпека: від експансії свої позиції втратять вітчизняні виробники. Виконавчий директор І Національного виноробного холдингу Андрій Салацький прогнозує, що витіснення українського хмільного напою, котрий реалізується всередині країни, грузинським або молдовським, навряд чи відбудеться. Ємності нашого ринку не такі великі, щоб «вмістити» втрачені через санкції з боку РФ обсяги з Молдови та Грузії. Російський ринок залишиться для них стратегічним. Варто очікувати, що незабаром розв’яжеться питання про ввезення молдовських і грузинських вин до РФ. Хоча заборонні санкції, звісно, змушують виробників вин цих країн задуматися над диверсифікацією свого експорту.

Складно оцінити, на скільки імпортерам вдасться збільшити свою частку на ринку. Значного зростання обсягів реалізації молдовських і грузинських вин поки що не спостерігається. Тим паче що у вітчизняного споживача сформувалася досить висока лояльність до українських вин. До кримських зокрема. Вірогідно, серйозна боротьба розгорнеться в нижньому ціновому сегменті. Та й кампанія російських ЗМІ проти молдовських і грузинських вин вплине на їх попит у нас.

На думку експерта, є інший небезпечний для всіх вітчизняних гравців ринку плацдарм, який, імовірно, проявиться після вступу України в СОТ. З відкриттям кордонів і зняттям мит Україну наводнять якісні вина і за прийнятними цінами. Основний потік імпорту йтиме з Чилі, Аргентини, Іспанії, Італії, Франції, ПАР. Лише за перший рік частка вин із далекого зарубіжжя може зрости з 0,1 до 3—5 відсотків. Після оцінки потенціалу тамтешні виробники, напевно, спрямують в Україну великі рекламні бюджети. Вартість входу в ринок значно підвищиться. Наслідком цього стане перерозподіл частки ринку на користь найбільших гравців.

Щоб захистити в цій ситуації вітчизняного виробника Андрій Салацький пропонує врегулювати низку ключових питань. По-перше, відшкодування виробникам вина витрат на розвиток виноградників. Без державної підтримки тут треба порушувати питання про збереження галузі як такої. Навіть сировинна проблема загалом може бути успішно вирішена за участі держави. Тому що тоді виробникові буде зрозуміло, чому необхідно вкладати кошти у виноградники. У цьому зв’язку можна навести позитивний приклад Болгарії, коли ЄС відшкодовує болгарським виноробам до 70 відсотків їхніх витрат. У нас такий механізм не відпрацьовано.

По-друге, законодавчо не визначено земельне питання — гектари під солодкими гронами не є власністю господаря виноградників, бо не підлягали розпаюванню під час аграрної реформи. Тут теж присутні ризики у разі відкриття внутрішнього ринку для виробників з об’єднаної Європи.

Тому до вступу в СОТ необхідно відпрацювати механізм відшкодування витрат виробникам сировини і врегулювати питання власності на землю. Програма захисту українського виробника має передбачати компенсацію можливих негативних наслідків зняття мит і обмежень на імпорт. Передусім ідеться про дотації й інвестиції у виноградарство і виноробство.

Ослабляє конкурентні позиції наших виноробів і ситуація з сільськогосподарськими підприємствами, які не мають достатньо коштів для самостійного розвитку якісних сортів. Тому дотепер спостерігається тенденція до зменшення площ під лозою. До того ж вони розкорчовуються і через виробничі причини — старіння, і для відведення земель, що спостерігається у Криму. Крім того, не варто забувати про так звані «галузеві ризики»: рослинництво цілком залежить від кліматичних умов. Є також історичне підґрунтя проблем українських виноградників. Їх сортовий склад підбирався з урахуванням оптимуму вирощування винограду, а не потреб ринку і виноробства. Тому висаджували переважно стійкі сорти: Ркацителі, приміром. А таких класичних європейських, як Каберне-Совіньйон, Совіньйон Зелений, у країні посаджено мало. В Україні білі сорти становлять 70 відсотків у структурі насаджень, а червоні — 30. До того ж структура споживання зворотна. Але є позитиви. Головне — вітчизняні винороби усвідомили: або вони задовольнять попит споживача, або це зроблять іноземні конкуренти чи виробники інших алкогольних напоїв. Тому структура виноградників поступово вирівнюється.