...Уже на першому після виборів засіданні Верховної Ради автономії частина депутатів намагалася видворити із зали усіх журналістів, що відразу ж підмочило репутацію декотрих обранців кримчан.

Депутатів не зупинив навіть протест прокурора Криму на ці дії, які «суперечать вимогам ст. 2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Високопосадовець-спостерігач із Києва Олег Рибачук теж зауважив журналістам: «Ухвалене рішення порушує закон «Про інформацію» та конституційні права жителів автономії».

Врешті, журналісти відстояли своє право спостерігати за роботою парламенту.

Розлучення по-кримськи

Рада міністрів автономії раптово вирішила змінити «свій рупор» — «Крымскую газету», в якої з 1992 року два засновники: уряд півострова і трудовий колектив редакції. На своєму засіданні члени уряду ухвалили постанову «Про газету Ради міністрів АРК». Першим пунктом цього документа значиться «вийти із числа засновників часопису «Крымская газета», а третім — «увійти до складу засновників газети «Крымская панорама». З виданням через 14 років спільної діяльності уряд вирішив розлучитися «без пред’явлення будь-яких претензій, без попередження і навіть оповіщення трудового колективу й керівництва часопису», — кажуть головний редактор Петро Макуха та його заступник Олег Главацький.

Нарікають не лише на зверхнє й безцеремонне ставлення до журналістів, а й на грубе порушення засновного договору, термін дії якого може бути припинено не раніше весни 2010 року, а розірвання могло бути зрозумілим хоча б із січня наступного року. І пов’язують таке рішення чиновників швидше з бажанням «під шумок» відібрати в редакції дороге приміщення в центрі Ялти, нібито за 100-тисячні борги перед Пенсійним фондом. Акцентують: зміна газети урядом оголошена на початку доопрацювання й узгодження пілотного проекту роздержавлення преси, яке ми підтримуємо, бо воно неминуче, але «розлучення повинно бути цивілізованим», щоб не завдати шкоди непродуманими діями жодній з газет, включно з районними.

Ситуацію прокоментувала перший заступник голови Рескому з інформації АРК Тетяна Казаннік, яка запевняє: газету не закривають, постанова не підписана прем’єром, отже, не прийнята. Редакція просто випередила події. Роздержавлення триватиме не один день, звісно, з повним дотриманням законів. Постанова ще не діє, те, що вона з’явилася, не означає, що хтось «розлучиться нецивілізовано». Ще будуть зустрічі керівництва газети й уряду.

Проте журналісти вважають такий початок «роздержавлення по-кримськи» небезпечною тенденцією, вірус якої може перекинутися й на районні видання, що фінансуються з бюджетів, а чиновники швидше за все не поклопочуться про людей, котрі там працюють. Тому й вирішили загострити увагу на проблемах газети, яка може постраждати першою, але не останньою. І справді, «як у воду дивилися»!

Звільнити «без права писати й малювати»

...Така само тривожна ситуація склалася нині й з газетами «Судакский вестник» і «Нижнегорье», де, як вважають журналісти, дії засновників в особі влад скеровані на руйнування цілісних майнових комплексів і працездатних колективів з багаторічною історією. Останній випадок: на Керченському півострові перестав виходити у світ єдиний у регіоні загальнодоступний друкований засіб масової інформації — громадсько-політична газета «Наше время».

Депутати Ленінського району нового скликання на першій же сесії, за зачиненими дверима, звільнили з посади редактора газети Андрія Мержева. Не сповістили про це ні його, ні колектив. Не було й обов’язкового у таких випадках звіту редактора. Не побажали дочекатися не лише закінчення дії контракту у вересні, а й кінця його відпустки, в якій Мержев офіційно перебував у день сесії, на яку його не запросили, кабінет редактора опечатали, обов’язки керівника газети ніхто не виконує, а 2700 передплатників уже не отримують часопис з понад 70-річним стажем уперше за всю його історію.

Про своє звільнення опальний редактор дізнався випадково, з третіх вуст. Після чого, каже він, почалися перевірки рахунків, бухгалтерії, звітів про фінансово-господарську діяльність. Андрій переконує: зумів підняти газету, вона стала самоокупною, а чотири роки тому була на грані банкрутства. Звільнення вважає розплатою за правду, яку оприлюднював на сторінках газети, давав слово всім, що й не сподобалося місцевим чиновникам.

Дізнавшись про звільнення свого керівника, колектив газети відмовився працювати, бо переконаний: це політична розправа, кара за свободу слова. Журналісти нового вияву тиску не сприйняли: хто звільнився, хто пішов у відпустку. «Якщо правда не переможе», мають намір створити свій друкований орган, хоча приміщення редакції належить райраді.

Голова райради Анатолій Петріщев мотивує звільнення редактора тим, що було порушено процедуру призначення редактора: його кандидатуру не узгоджувала районна рада. Претензій до публікацій у газеті особисто Петріщев ніби й немає. А ще редактор «не звітував перед депутатами, а треба було прийти на сесію й відзвітувати, у відпустку пішов, не попередивши засновника». Стосовно особи редактора голова райради не виключає, що Мержев залишиться на цій посаді, але після затвердження депутатами. Закликає зрозуміти: «був порушений закон, ми не могли заплющити на це очі».

Єдиним засновником газети «Наше время» є райрада, і за засновницьким договором глава цієї ради має повне право звільняти редактора й призначати нового. Найприкріше у цій ситуації те, що доки журналісти, які «підняли бунт» проти своїх засновників, пишуть у всі інстанції з проханнями розібратися в ситуації, аж до прокуратури Криму й секретаріату Президента, мешканці Керченського півострова залишилися без єдиного джерела місцевої інформації.

Щоб дія дорівнювала протидії

...Захищати роботу преси, друковані органи півострова енергійно заходилася Кримська республіканська організація Національної спілки журналістів України та Комітет з моніторингу свободи преси в Криму, які звернулися з відкритими листами до влади автономії та керівників ЗМІ, попрохали прокуратуру втрутитися у «своєрідне роздержавлення преси по-кримськи». Адже «нинішні події не мають нічого спільного зі справжніми демократичними процесами формування цілісної системи незалежних ЗМІ».

Журналістські організації вважають, що чиновники-співзасновники перешкоджають законній професійній діяльності кримських журналістів, незаконно втручаються в діяльність ЗМІ й займаються зміцненням «керівної ролі» чиновництва в інформаційному просторі півострова, окремі посадові особи, прийшовши у владу, втручаються у діяльність преси, що заборонено чинним законодавством України. Тож закликали депутатів ВР АРК розглянути на черговому засіданні сесії питання про ситуацію, що склалася навколо комунальних ЗМІ Криму.

«Механізм роздержавлення засобів масової інформації у країні лише розробляється. Кабмін і Національна спілка журналістів України допрацьовують пілотний проект з роздержавлення перших 50 газет із усіх регіонів країни.

— Головне, щоб на медіа-ринок ЗМІ вийшли цивілізовано, завчасно були підготовлені колективи і правова база, вироблена механіка входження, — говорить голова Кримської організації Національної спілки журналістів України Людмила Хорошилова. — Адже кримські ЗМІ у пілотний проект роздержавлення преси не увійшли.

Верховній Раді України потрібно ухвалити закон, який би забезпечив поетапне роздержавлення ЗМІ так, щоб журналісти не опинилися на вулиці, без роботи й засобів до існування, щоб їм були передані приміщення, устаткування й майно, яке вони заробили власною нелегкою працею, розумом і талантом. Необхідний закон, який би не роз’єднав журналістів після роздержавлення ЗМІ, а забезпечив рівні умови всім. «Рубати з плеча» не можна, бо можливі конфлікти з Фондом майна і Пенсійним. Потрібна й система держзамовлення інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Багато хто вважає, що ці кошти повинні закладатися в держбюджет України.

Крим.