Із досьє «Голосу України»

Г. Заболотному — 54 роки. Трудову біографію починав у рідному Бершадському районі після закінчення Уманського сільськогосподарського інституту. Працював головним агрономом у господарстві, в районному управлінні сільського господарства. Був представником Президента України у своєму районі, головою Бершадської районної ради. Останніх сім років трудиться у Вінниці — заступником та першим заступником голови облдержадміністрації. Був проректором з наукової роботи Вінницького аграрного університету. Майже 30 років практичну роботу поєднує з науковою. Стажувався у США. Доктор наук, професор. У Заболотних двоє дітей — син і донька.

Покращення рівня життя вінничан та створення умов для гармонійного розвитку територіальних громад — такі основні завдання бачить голова облради Григорій Заболотний.

— Вінниччина — аграрний регіон, — каже Григорій Михайлович. — У нас один з найпотужніших у державі агропромисловий комплекс, основу якого становлять 1189 великотоварних сільгосппідприємств, 1348 селянських фермерських господарств, майже 200 великих і 1500 малих переробних і харчових підприємств. Більше половини населення мешкає у сільській місцевості. Однак умовам їх нинішнього життя не позаздриш. З одного боку, селяни кілька років поспіль вирощують більш як по одній тонні хліба на кожного жителя області, видають «на-гора» найбільше в державі цукру. З другого — мають один з найнижчих рівнів оплати своєї праці. Парадокс — багаті бідняки!? А як збідніла соціальна сфера на селі. Чому так відбувається? Шукатимемо відповідь на ці непрості питання, прийматимемо конкретні рішення і крок за кроком втілюватимемо їх на практиці. На такій землі, як наша, з такими показниками, як у нас, люди не повинні злидарювати.

— Те, що робиться нині в селі, це наруга над селом і селянином, — веде далі співрозмовник. — Тому кожне наше рішення буде конкретним, обов’язково контролюватимемо, як воно виконується. Саме конкретики часто не вистачало у реалізації, зокрема, тих 62 програм, що розроблені в області. Та й чи потрібно їх стільки? Пропонуватиму постійним комісіям ради, щоб провели ревізію таких програм, адже деякі з них приймали давно і вони вже навіть втратили свою актуальність.

На таку само конкретику націлимо робочі групи, які готуватимуть наступну сесію. Серед інших маємо відповісти, зокрема, на те, як будемо розв’язувати соціальні питання. В селах області майже припинено будівництво доріг з твердим покриттям. Недобудованими стоять 38 шкіл і 15 дошкільних закладів, 14 клубів.

Про яке медичне обслуговування можна вести мову, якщо дільничні лікарні є лише у трьох відсотках населених пунктів, амбулаторії — в 11%, фельдшерсько-акушерські пункти — у 56%. За збудовані соціальні об’єкти держава обіцяла сільгосппідприємствам повернути витрачені ними кошти. Ось і чекають на Вінниччині ще 63 мільйони таких грошей.

— Григорію Михайловичу, погодьтеся, не всі новообрані керівники місцевого самоврядування знають, як підступитися до вирішення таких проблем?

— Плануємо провести стажування вперше обраних сільських, селищних, міських голів. Дамо їм можливість ознайомитися з районною радою, держадміністрацією, їхніми структурами. Корпус керівників місцевого самоврядування найбільше змінився на рівні сільських та селищних голів, де оновлення відбулося майже наполовину (із 661 голови вперше обрано 285). Змінилися три із шести міських голів міст обласного значення. Наступним етапом для них стане навчання на обласному рівні за участю керівництва області, начальників управлінь, служб і т. д. Нарешті, на так званих кущових семінарах пройдуть навчання всі обрані керівники органів місцевого самоврядування. Перед тим, як спитати з керівника, йому треба дати багаж знань. Як то кажуть, спершу навчити ходити, як мама вчить це робити малу дитину, а вже потім вимагати роботу з конкретним результатом.

Взагалі-то я виступаю за створення серйозного, продуманого резерву кадрів.

Підготовлені кадри забезпечать стабільність у роботі. А це та категорія, без якої, як і без професіоналізму, не можна досягти позитивного результату. Відверто кажучи, стабільності саме й бракує. Де ще так часто відбувалася зміна керівних кадрів, як на Вінниччині?

Нині, на мою думку, ситуація дещо стабілізувалася, є з ким працювати, є фахівці й керівники, які здатні, нарешті, змінити ситуацію на краще. Вінничани зачекалися цього.

— Уточніть, будь ласка, пріоритети. Наскільки я зрозумів, ви вже визначилися з ними.

— Про два з них я згадував на початку розмови. Це — освіта й охорона здоров’я. Бо лише грамотні та здорові люди здатні забезпечити рух уперед. Надзвичайно важливою є зміна енергетичної політики. І те, що на нинішній рік ми запланували отримати 150 тисяч тонн вінницького біоетанолу, — одна із ланок цього ланцюга. Ведемо роботи, щоб розпочати будівництво заводу з виробництва біодизелю. На річках відновили кілька закинутих ГЕС і вони вже виробляють дешеву електроенергію. Загалом ми розробили цілий комплекс проектів із енергозбереження.

До пріоритетних я відношу проблему зміни структури виробництва в АПК. Треба вирощувати ті культури, які мають попит на ринку і відповідно зміцнюють економіку господарств. Поки що у нас деформована структура виробництва: 60 відсотків валової продукції сільського господарства виробляється індивідуальним сектором. Але ж ці господарства знаходяться на найнижчому щаблі організації виробництва. Це тягне за собою проблему низької ефективності сільгосппідприємств.

— У законі «Про місцеве самоврядування в Україні» є пункт про необхідність звіту перед територіальною громадою про свою роботу сільського, селищного, міського голови. А ви, як голова облради, надаватимете громаді інформацію про те, що вдалося, а що не вдалося зробити, чи будете обмежуватися виступами з цього приводу в сесійній залі?

— Перед тим, як відповісти на це питання, згадаю про такий випадок. Одного разу студенти аплодували мені за те, що не знав відповіді на поставлене ними запитання.

— ?!

— Якщо точніше, за щирість і відкритість. Я відверто зізнався, що нині не готовий відповісти, бо не маю конкретної інформації. Сказав, що попрацюю і наступного дня дам відповідь. Спочатку теж не міг зрозуміти тих оплесків. Аж поки не почув фразу, мовляв, вперше бачимо викладача, який так відверто говорить із студентами. Так ось, саме відвертість, без перебільшення, мені дана з молоком матері. Тому мені завжди легко спілкуватися з людьми. І я роблю це охоче, незалежно від того, яка у них посада, освіта чи місце роботи. Звіт у залі, так само, як по радіо чи на телебаченні, у газеті не замінить «живого» спілкування.

Вінницька область.