У міському виставковому залі відкрилася перша персональна виставка фоторобіт Олега Деркача. Подія залучила фотографів, художників, викладачів і студентів, екологів, простих городян. Адже автор — не професійний фотограф, а вчений-біолог, доцент кафедри біології НДУ імені Сухомлинського, директор Південної філії Інституту екології України.

Охороні природи він присвятив 25 років життя. І всі ці роки його наукові дослідження супроводжує фотокамера. З фотоархіву в 7 тисяч знімків на виставку відібрано 50 робіт. Тут уперше представлено об’єкти і пам’ятки природи області, що потребують охорони на міжнародному рівні. Допомогла в організації виставки еколого-просвітницького проекту компанія «Сан Інтербрю Україна» і мережа регіональних ландшафтних парків.

Закоханий у природу Миколаївщини автор — не просто споглядач її краси, а діяльний борець за збереження унікальних природних пам’яток. Олег Михайлович один з ініціаторів створення в області регіональних ландшафтних парків «Кінбурнська коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Тилігульський», природного заповідника «Єланецький степ».

Учений переконаний: у нас ще не вироблено єдиний підхід до розумінню статусу парків і заповідників. «Чому в розвинених країнах, — каже Олег Деркач, — чітко зазначено, хто власник, де кордони заповідників? А в нас все це часто змінюється через зміни політичні. Одні приходять, заявляють: охоронятимемо. Інші: ні, віддамо, наприклад, заповідну землю фермерам. Чому ми не цінуємо те, що подарувала природа?».

Ця ідея — збереження для нащадків краси рідного краю — стала лейтмотивом фотовиставки. Роботи автора охоплюють усю розмаїтість природних ландшафтів області, показують унікальність і красу рослинного і тваринного світу.

Автор спростовує думку про Миколаївщину як про одноманітний степовий пейзаж. Частина робіт зображує залишки найдавніших архейських гір, вони збереглися в Мігейському, Петропавлівському, Актовому каньйонах. Кам’яні брили на берегах рік скоріше нагадують пейзажі Карпат чи Криму. Є і просто гарні знімки. Наприклад, «Хмари упали на землю». Невеликі хмари неначе відбиваються на землі у вигляді квітучих кущів перекотиполя.

А улюблена тема автора — картинки рослинного життя. На фото навіть непримітні оку волошки-кульбаби мають величний вигляд. Кожна рослина цінна не лише належністю до «Червоної книги», а й власними історіями. Ось волошка перлинна може вважатися символом Миколаєва. Її було виявлено і росла там, де починалося місто. А як потрапив у район Тилігульського лиману пролісок грецький — загадка. Можливо, ще давні греки привезли цю квітку із собою.

Є на виставці роботи, що, на жаль, незабаром стануть історією. Під час будівництва Ташлицької ГАЕС можуть бути затоплені землі, що мають природно-історичну цінність. Наприклад, частина парку «Гранітно-степове Побужжя», місця козацьких поселень. Один знімок так і називається «Зима на Гарді. Останній репортаж».

Отже, ця виставка має і ще одну важливу мету — не допустити знищення краси природи. Щоб побачити її можна було не лише на фото, а й у реальному житті.

Миколаїв.