Це допоможе й адвокату довести факт катувань

Не ставтеся до затриманого, як до злочинця. Не залишайтеся байдужими, якщо ви бачите, що його катували. З таким закликом звернулися правозахисники до лікарів.

За словами директора Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв війн і тоталітарних режимів Семена Глузмана, про катування в міліції говорять багато, і ця тема на слуху суспільства. Але, на жаль, знущання із затриманих, вибивання із них, у прямому розумінні слова, показань тривають.

— Ми вирішили звернутися безпосередньо до людей, які виїжджають на виклики до СІЗО, райвідділів міліції для надання допомоги жертвам міліцейського свавілля. Допоможіть зберегти здоров’я і життя цим громадянам, — каже Семен Глузман.

На зустріч із правозахисниками прийшли керівники підстанцій швидкої допомоги Києва. Лікарі підтвердили, що, справді, часто доводиться проводити огляди у районних відділеннях міліції. Там немає навіть елементарних умов для медогляду потерпілого. Нерідко доводиться працювати просто на підлозі в коридорі чи в камері, де сидять кілька затриманих. Медики скаржилися, що стражі порядку не завжди дають їм оглянути тіло, якщо вони прибули на місце події пізніше від міліції.

Віктора С. затримали за обвинуваченням у зґвалтуванні, чого він не робив. Катували: наділи наручники, підвішували дибки, надівали целофановий пакет на голову. Після чергової порції знущань викликали «швидку». Віктор шепнув лікареві, що його катують. Лікарка попросила дозволу в мучителів забрати пацієнта до стаціонару. Звісно, опери були проти. Після того як «швидка» поїхала, вони взялися вибивати «явку з повинною» ще з більшою жорстокістю і витонченістю. Віктор каже, що якби лікарка тоді не виявила легкодухість і подзвонила куди слід, він так не страждав би. Хлопець змушений був зізнатися в тому, чого не робив. «Інакше мене вбили б», — переконаний потерпілий. Йому все-таки вдалося довести свою невинуватість. Після того Віктор півроку лікувався і проходив психологічну реабілітацію.

Адвокат у кримінальних справах Галина Берегова стверджує, що в усьому винна система і кругова порука у слідчих органах. Вона просить медиків швидкої допомоги фіксувати всі подробиці таких оглядів: час, місце, у присутності кого проводили. Запитувати у хворого, де конкретно він дістав травму, садно. Це допоможе адвокату в подальшому довести факт катувань.

За словами Берегової, лікар зобов’язаний оглядати хворого без сторонніх. На практиці, стверджують керівники підстанцій «03», такого не буває — над душею завжди стоїть міліціонер. У його присутності катований, звісно, не зізнається, що його били. А медик зобов’язаний записати скарги зі слів хворого... Коло замкнулося.

— Що ми маємо право і повинні оглядати хворого сам на сам, я чую вперше. Зазвичай з нами у приміщенні є міліціонер. І про важливість наших записів для правозахисників не знав, — каже завідувач підстанції швидкої допомоги №2 Василь Піхур.

Судмедексперти просять колег по швидкій допомозі якнайповніше описувати ушкодження, що є на тілі потерпілого. Їхні симптоми. Звертати увагу на слизову губ, м’які тканини голови, плечі, зіниці, білки очного яблука. Іноді катують електричним струмом. І тут сліди знайти важко.

Лікарі швидкої допомоги самі назвали факт порушення прав людини у процесі їхньої роботи. Вони стурбовані тим, що тверезих потерпілих зобов’язані везти до травматології швидкої допомоги, а п’яних — до спецтравми. У цьому відділенні, кажуть, смертельних випадків набагато більше...