Уявіть собі таку картинку. До вас приходять гості і ви пригощаєте їх чаєм. З лимоном. До того ж лимончик цей просто дивовижних розмірів — з кілограм вагою. Одного шматочка якраз вистачає, щоб прикрити блюдце.

Такий експеримент зі своїми друзями цілком доступний, якщо придбати лимон, вирощений у теплично-овочевому комбінаті Новопсковського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів. Розповідають, що окремі екземпляри цього гібрида доспівали до ваги 1 кілограм 200 грамів. Мені, зізнатися, не пощастило побачити цей дивовижний фрукт. Під час відвідування тепличного господарства лимони тільки починали цвісти. Проте навіть саме перебування серед таких пахощів виявилося достатньо вражаюче — аромат був такий ніжний і розслаблюючий, що, повірте, не хотілося це місце залишати. Якби не папайя...

Рослини дивували всім — і незвичною конфігурацією листків, і міцністю основи, і, головне, плодами, що густо обліпили товсті стовбури цих дерев. Папайя перебувала у стадії доспівання, тож покуштувати її не пощастило. Кілька дозрілих мандаринок і червоні солодкі ягоди кави дещо зменшили розчарування. Цим і закінчилася екскурсія в екзотику. Наш наступний маршрут проходив через промислову зону тепличної території.

Колись новопсковські газовики виявилися піонерами у своєму відомстві щодо організації тепличного господарства. Вітамінною продукцією зобов’язували займатися всіх, але пішла ця справа тільки в декого. Якщо сьогодні на самих тільки огірках господарство заробляє до чотирьох мільйонів гривень на рік, то спочатку доводилося і гулі набивати. Приміром, вирощування лимонів, під які відведено гектар землі, виявилося справою нерентабельною. Фрукт коштував дорожче, ніж привезені

з-за кордону. Та й розміри такого гібрида, що доходить вагою до одного кілограма, скоріше вражали уяву людей, ніж сприяли купівельному попиту. Переробка лимона також виявилася дорогою справою. Цукати покупець не оцінив. Одне слово, з лимонним гаєм довелося розпрощатися, залишивши лише невелику плантацію. У двобої лимона з огірком виграв останній.

Чотири гектари саме у розпалі зими — в лютому — дають перший врожай огірків. У середньому з одного квадратного метра збирають 30 кілограмів і більше. До речі, це показник продуктивності тепличних господарств Голландії й Ізраїлю.

На комбінаті стверджують, що їхня продукція екологічно чиста. Для боротьби зі шкідниками тут використовують не хімічні препарати, а хижака, якого вирощують у лабораторних умовах. Випустять такого «санітара» в огірки чи помідори — і спокійні: помічник свою справу знає добре. А ось із бджолами бувають проблеми. Гібриди огірків вирощують бджолозапилювальні. З цієї причини на комбінаті тримають до 100 вуликів. В умовах підвищеної вологості і спеки, комахи реагують на кожен потік свіжого повітря. Відчинилася кватирка — і до неї вже тягнуться бджоли. Летять і зазвичай не повертаються. На комбінаті серйозно задумалися, як приручити джмеля.

Розповідають, у Москві на плодах папайї можна заробити великий капітал. Там за цей фрукт валюту дають. У столичних ресторанах заморська екзотика коштує чималі гроші, тому здебільшого доступна тим, хто сотню гривень дрібними грошима вважає. Цілком логічно припустити, що комбінат теж за бажання міг би заробляти валюту на цій самій папайї. Але тут віддають перевагу огіркам і своїй валюті — українській. Вони надійніші.

Луганська область.