Древні вважали, що наша земля тримається на трьох китах. А у СТОВ «Тростянець» Полтавського району такими «китами» давненько вже вважають тваринництво, рослинництво та овочівництво. Завдяки їм господарство не тільки утрималося на плаву у перші, найважчі пореформені роки, а й нині успішно розвивається.

— Головною передумовою нашої стабільності, — вважає директор сільгосппідприємства Анатолій Довгий, — все-таки були попередні напрацювання. Ми не кинулися вирощувати ту продукцію, на яку був найбільший попит і найвищі ціни. Ми також не шарахалися з одного боку в інший, тому вдалося утримати тваринництво. А ще зберегли матеріально-технічну базу, технологію і спеціалістів в овочівництві. І реформування в нас починалося не з паювання землі та майна, а з психологічної підготовки людей. Ми робили все, щоб не розпався колектив як єдиний живий організм. І от результат — не розбрелися і не пересварилися. Це найголовніше.

А що з цього виграли самі селяни? У тростянецькому колгоспі раніше працювали майже 300 людей. Тепер середньорічна чисельність трудового колективу СТОВ «Тростянець» на 40—50 працівників менша. Ні різкого скорочення штату, як у багатьох інших господарствах, ні проблеми безробіття тут немає. Середня зарплата по господарству торік становила понад 580 грн. При цьому механізатори в середньому заробляли понад 1200 грн., тваринники — майже 1000, а овочівники — 800 грн. на місяць. За рахунок СТОВ повністю утримується дитсадок, а його персонал є штатними працівниками сільгосппідприємства. І хоча серед 43 дітей, які відвідують дошкільний заклад, чимало таких, чиї батьки не працюють у господарстві, їх все одно вважають своїми, тростянецькими. Крім того, агрофірма допомагає матеріально місцевій школі, ФАПу, утримує сільський водогін. Однак здивування викликає не це, а те, що СТОВ дозволяє собі такі додаткові витрати, господарюючи лише на 1500 гектарах землі. Деякі агрофірми, маючи в кілька разів більшу площу ріллі, яку обробляють значно меншими колективами, незмінно скаржаться на безгрошів’я, на неможливість підтримувати соціальну сферу в своєму селі.

Може, у Тростянці знають якийсь особливий економічний секрет? Головні спеціалісти — агроном Володимир Корнієнко, інженер Сергій Шинкаренко, зоотехнік Валентина Шуберт нічого нового у своїй роботі не відкрили. Як раніше працювали, вважають вони, так і тепер. Але щільність худоби тут на один гектар — чи не найвища в області. Кормова група у сівозміні займає 42 відсотки угідь — це теж на рівні нормативів, обгрунтованих науковцями. Тому тваринництво дає роботу понад як 100 особам — більшості працюючих. У тракторній бригаді менше. У овочівництві — лише 10 постійних робітників. Але гектар овочів у 2004 році дав 4500 грн. чистого прибутку, а торік — удвічі більше. Для порівняння: кукурудза і соняшник принесли в касу відповідно по 1200 і 1300 грн. з кожного гектара. Та доходи рослинництва тут рахують не на току. Близько 70 відсотків урожаю зернових надходять у тваринництво. А ця галузь об’єднує молочне стадо, свиней, птицю. Однак найдохіднішим тут вважається племзавод з вирощування телиць і нетелів української молочної чорно-рябої породи. Від їх реалізації господарство щороку має не менше мільйона гривень чистого доходу. І якщо все це взяти до уваги, то й матимемо результати праці всього колективу, які забезпечують сталий добробут усіх виробничників СТОВ.

Леонід КОРОБКА («Зоря Полтавщини»).