Мерехтіння лампадок і свічок. Дві тисячі рушників з українським узором пов’язані на соснах — символічних могилах. Жалобна мелодія
«Вічної пам’яті» і тужливий перегук дзвонів. Короткочасний дощ, наче плач неба за загиблими... Позавчора, в поминальну неділю, неподалік від столиці, в Державному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили», відбулася вже традиційна церемонія вшанування жертв комуністичних репресій: за приблизною цифрою, тут поховано більш як сто тисяч людей, розстріляних у роки сумнозвісних сталінських чисток.Панахиду за невинно убієнними відслужили представники чотирьох конфесій — УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ, РКЦ. Як і торік, участь у мітингу-реквіємі взяв Президент Віктор Ющенко.
«Кожна упокоєна тут людина, — сказав він, — це, по суті, персоніфікована історія нашої України. Трагічна. Жахлива. Жертв більшовицьких репресій ніхто не ховав у людському вимірі цього слова: без молитви, без присутності рідних їх, як правило, закопували вночі... Важко уявити, що тільки в цьому лісі стільки заховано розстріляних. Тут кістки людей перемішані з піском... Биківня — це не трагедія Київщини. Це — трагедія нації. Вона стоїть в одному ряду із відомими загальнолюдськими: такими, як Бухенвальд, Освенцім, Дахау...»Президент запевнив, що влада зробить усе, аби відтворити історичну правду:
«Ми згадаємо кожного. І тих, хто тут похований, і тих, хто це зробив». Однак, на жаль, поки що доводиться констатувати, додав він, що трагічна історія не дуже пече сумління сучасників: київське автошоу зібрало більше людей, ніж поминальний день у Биківні.Лікуватиме моральну
«амнезію» українців Інститут національної пам’яті, який очолив Ігор Юхновський. Указ про його призначення Віктор Ющенко оголосив на мітингу.— І все-таки сьогоднішній день визначний, бо тут є влада, — заявив голова Київського
«Меморіалу імені Василя Стуса» Роман Круцик. У цих словах немає жодного бажання полестити присутнім високопосадовцям (крім Президента з дружиною в Биківню приїхали глава уряду Юрій Єхануров, міністри, народні депутати, київський міський голова Леонід Черновецький): той, хто знає про повну «глухоту і сліпоту» колишнього керівництва держави до Биківні, вловив підтекст сказаного паном Круциком. — Уже вийшло два укази: про створення Інституту національної пам’яті і національного заповідника «Биківнянські могили». Справа зрушила з місця, але потрібні ще рішучіші кроки...Інститут з-поміж інших завдань, вважає голова столичного
«Меморіалу», має реалізувати обіцянку Президента: встановити, кого і за що розстрілювали і хто віддавав накази та тиснув на курок. Бо без цієї конкретики будь-які благородні наміри приречені на хронічну хворобу — «заколисування теми». А для цього потрібно новоствореному органу передати архіви колишнього КДБ та Компартії. Без занурення у їхні таємниці правду встановити неможливо. Мабуть, саме такої постановки питання й остерігаються деякі чиновники, які протягом уже новітньої української історії чинили і чинять шалений опір намаганням «витягти на світло» «зашифровані» папери. Припустимо, якісь вказані там прізвища і шокують суспільство. Але ще більше вразить його імітація відтворення правди.
