У передчутті червневих гроз

Під час передвиборної кампанії й одразу по її закінченні мова йшла про сформування «помаранчевої» коаліції. Однак прагнення лідерки БЮТ посісти крісло прем’єра, взяти під контроль силові структури стали на перешкоді в переговорному процесі. З’ясувалося, що «Наша Україна» не хоче такого розвитку подій. Підлила оливи у вогонь і поведінка представників Блоку Тимошенко в новообраних місцевих радах, коли союзники з НСНУ опинялися на узбіччі переговорних процесів, особливо там, де БЮТ отримав значну кількість голосів.

Отож оглядачі доволі спокійно сприйняли звістку про те, що перший номер «Нашої України», виконувач обов’язків прем’єра Юрій Єхануров веде переговори з представниками Партії регіонів. І заговорили про можливість сформування «широкої» коаліції.

Одначе й досі ніхто не може відповісти, в якому форматі буде створена більшість у Верховній Раді. Політологи пропонують різноманітні варіанти. Найцікавіший запропонував Віктор Небоженко. Так, на його думку, керівництво Верховної Ради і комітетів мають поділити між собою Партія регіонів, «Наша Україна» і соціалісти, а урядові портфелі — дістатися Юлії Тимошенко та її соратникам.

Зрозуміло, можуть існувати й інші пропозиції, але поки що ніхто нічого конкретного сказати не може. Чому?

Кілька версій

Передусім ніхто не хоче переходити в опозицію. Тим більше «регіонали», які з часів Леоніда Даниловича пам’ятають, що було з бізнесом тих, хто ставав опонентом глави держави. А оскільки під прапорами Партії регіонів пройшло чимало багатих людей, то зрозуміло, що вони не хочуть переживати за свою власність. Особливо з огляду на дискусію річної давності щодо реприватизації промислових гігантів, які нині перебувають у приватному секторі. Не дивно, що «регіонали» не заперечують проти «широкої» коаліції і навіть згодні не тільки забути про деякі передвиборчі обіцянки, зокрема щодо другої державної мови, федеративного устрою країни і вступу в НАТО, але й поступитися найвищими посадами, хоча й стверджують, що претендують на прем’єрське крісло.

Власне, не дивно і те, що на завтра призначено страйк гірників та їхній похід на Київ. Таким чином «регіонали» попереджають главу держави і «Нашу Україну» про свої «специфічні» методи боротьби в опозиції. Тим більше, як ми вже писали, досвід подібних акцій у Донбасі існує. Варто пригадати 1993 рік, коли й стався перший прихід «донецьких» у владу.

З другого боку, інформація, що саме народні обранці з Партії регіонів разом з комуністами хочуть заблокувати початок роботи сесії, підтверджує думку про те, що влада — надто солодке слово, щоб відмовлятися від неї. Тим більше, як свідчать дані соціологічних опитувань, що й на повторних виборах «регіонали» можуть зібрати не менше третини голосів виборців. Та й комуністи не залишаться обділеними.

Фактично можна стверджувати, що ПР прагне перехопити ініціативу в Блоку Юлії Тимошенко й диктувати свої умови формування коаліції. Тож «Наша Україна» і Віктор Ющенко потрапили у своєрідні лещата двох політичних сил і залишаються поки що спостерігачами в переговорному процесі.

Маневри на Банковій

На думку багатьох політологів, одна з причин цього — відсутність у НСНУ чіткої й виваженої політики, яку повинен хтось виробляти. Партійна структура, очолювана Романом Безсмертним, не продукує ідей, більше покладається на секретаріат глави держави. Однак секретаріат, схоже, перетворився — з часів Олександра Зінченка — на канцелярію Президента і поки що не адаптувався до умов парламентсько-президентської республіки. А тому й не пропонує стратегії поведінки ні глави держави, ні урядовців. Про те, що Віктор Ющенко добре розуміє проблему, свідчать не тільки публікації колег про ту прочуханку, яку він влаштував главі секретаріату, його заступникам, керівникам головних служб, а й інформація про те, що триває пошук змінника Олега Рибачука. Сьогодні говорять про Віктора Балогу та Віру Ульянченко. А ще донедавна претендентом номер один був Анатолій Матвієнко. Однак він пішов у народні депутати. А за останніми чутками, схоже, крісло глави секретаріату посяде все-таки жінка.

У часи першого президентства Леоніда Кучми виробленням політики глави держави опікувалася не лише адміністрація (нині секретаріат), а й Рада національної безпеки та оборони. Щоправда, лише останнім часом, під керівництвом Анатолія Кінаха, РНБО почала працювати над розробкою стратегії державної політики. Про те, якою буде роль РНБО завтра, — невідомо: Анатолій Кирилович також пішов у парламент.

До речі, в останні місяці саме проти нього було спрямовано інформаційну війну. За короткий термін його постать двічі спробували прив’язати до двох скандалів. А це свідчення того, що саме він, а ще — Юрій Єхануров, можуть скласти конкуренцію претендентам на прем’єрське крісло. Таку думку нещодавно висловили політологи Вадим Карасьов і Олесь Доній.

Отож, доки на Банковій маневрують, провідні політичні сили, за винятком НСНУ, прагнуть закріпитися на зайнятих висотах, щоб диктувати переможеним свої умови. За таких обставин можна спрогнозувати у червні вельми сильні політичні грози, а відтак і... ймовірний розпуск новообраної Верховної Ради.