Ліга чемпіонів. Фінал. «Барселона» (Іспанія) — «Арсенал» (Англія, Лондон). 2:1. 17 травня. Париж (Сен-Дені). 80 000 глядачів. Арбітр — Тер’є Хауге (Норвегія). Голи: Кемпбел, 37, Ето’О, 76, Белетті, 81. Вилучено Леманна, 20.

«Барселона»: Вальдес, Олегер (Белетті, 72), Маркес, Пуйоль, ван Бронкхорст, Деку, Едмілсон (Іньєста, 46), ван Боммель (Ларсон, 59), Жюлі, Ето’О, Роналдіньйо. Тренер — Франк Райкаард.

«Арсенал»: Леманн, Ебуе, Туре, Кемпбел, Коул, Пірес (Альмунія, 21), Жилберту, Юнгберг, Фабрегас (Фламіні, 74), Глеб (Рейєс, 83), Анрі. Тренер — Арсен Венгер.

Вирішальний матч головного клубного турніру в Європі подарував прихильникам футболу високу драматургію і майстерність обох претендентів. А ще — боротьбу характерів, запеклу і непримиренну. Здавалося, вилучення воротаря лондонців за фол останньої надії робить їх приреченими. Однак команда, залишившись у меншості, навпаки, ще більше згуртувалася і розіграла блискучу комбінацію. Анрі зробив навіс, виконуючи штрафний, а досвідчений Кемпбел ефектно і влучно пробив головою.

«Барселона» також не розгубилася. І, мов ота крапля води, заходилася точити «камінь». Постійний тиск, і мури «Арсеналу» дали тріщину. Протягом оспіваних у пісні п’яти хвилин каталонці зробили-таки багато: зрівняли рахунок, забили переможного м’яча і вдруге у своїй історії під орудою тренера з Нідерландів (перший раз 1992 року, коли команду очолював блискучий Йоган Кройфф) справедливо заволоділи призом. Проте відзначимо і переможених. Вони заслуговують на похвалу, бо є чудовою командою.