Горілчаний бізнес дуже прибутковий. Це породжує в багатьох спокусу виробляти алкогольні напої у підпільних цехах, від чого втрачає держава, недоотримуючи платежі у вигляді податків, а також споживачі. Окремим із них вживання сурогатів коштує життя. Найсвіжіший приклад по Рівненщині: під час Великодніх свят у селі Довге, що в Сарненському районі, алкогольним сурогатом отруїлося четверо людей. 47-річний Михайло Т. помер, решта його односельчан опинилися в лікарні. А загалом подібна статистика по Україні дуже невтішна і обчислюється десятком тисяч людських життів.

Спроби держави захистити горілчані вироби від підробок не дають бажаного результату, бо майже всі компоненти умовної пляшки горілки (а це водно-спиртовий розчин, полімерний корок-дозатор, металеві або пластикові ковпачки, етикетки, акцизні марки), як свідчить кримінальна практика, тіньові ділки примудряються підробити навіть кустарним способом. Крім хіба що скляної пляшки із скла «флінт», технологія виготовлення якої дуже складна. Тож саме скляна пляшка є тим «універсальним солдатом» у боротьбі з фальсифікатом.

З цим погоджується генеральний директор одного з найбільших у скляній галузі України підприємств ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» Станіслав Савінський. На його думку, оскільки найстійкішим елементом проти фальсифікації горілчаних виробів є саме скляна пляшка, потрібно жорстко приклеїти полімерний корок до вінчика пляшки.

— Цим можна запобігти заміні використаного корка на новий, із цілим зовнішнім індикатором, — каже він. —Корок повинен мати прозору фланцеву накладку, яка має щільно прилягати до торцевої сторони вінчика пляшки. І саме на нижню поверхню цієї фланцевої накладки повинен наноситися реактивний клей.

— Місце склеювання вибране не випадково, — аргументує свою пропозицію Станіслав Савінський. — По-перше, торцевий бік вінчика — це все ще зовнішній бік пляшки, що унеможливлює потрапляння клею до напою. Цьому також сприятимуть і ущільнювальні пружні кільця на поліетиленовому корпусі корка. По-друге, саме в цьому місці в процесі закупорювання докладаються значні зусилля саме в потрібному (згори донизу) напрямку, і після закатки металевого ковпачка фланцева накладка залишається щільно притиснутою до вінчика пляшки, що і є необхідною умовою склеювання будь-яких двох предметів. По-третє, торець вінчика пляшки є найкращим місцем для візуального контролю спроби демонтувати корок. Оскільки скло має в 300—400 разів більшу крихкість, ніж полістирол, спроба відділити полістирольну фланцеву накладку корка обов’язково призведе до вищерблення скла на вінчику та остаточного псування пляшки.

Фактично Станіслав Савінський пропонує нову філософію захисту лікеро-горілчаної продукції, яка полягає в одночасному переході всіх основних виробників на ексклюзивну склотару і цілковитій відмові від оборотної тари. Кожна скляна пляшка, вироблена будь-де у світі, в тому числі і в Україні, має маркування — торговий знак фірми виробника, рік виробництва, місткість, номер форми — власне, всі атрибути акцизної марки, що її нині використовує держава. До того ж скляну пляшку неможливо ні швидко знищити, ні приховати. Згідно із законодавством, робочі журнали на склозаводах зберігаються не менш як три роки. Все це дає можливість, беручи до уваги, що змінити вказане маркування неможливо, не розплавивши скла, встановити виробника конкретної пляшки із точністю до прізвища начальника зміни й оператора склоформувальної машини.

— Виробники лікеро-горілчаної продукції зацікавлені в ліквідації тіньового бізнесу тих, хто підробляє їхні бренди. А влада, на мою думку, повинна потурбуватися про здоров’я нації, про поповнення бюджету України, радикально вивівши горілчаний бізнес із тіні. Для цього уряду варто лише заборонити використання оборотної тари в лікеро-горілчаній промисловості; запровадити облік і нарахування акцизних платежів за кількістю та об’ємом придбаної, в тому числі імпортованої, скляної тари; використовувати «акцизний корок» у горілчаній промисловості, — підсумовує Станіслав Савінський.

Рівне.