Якраз у проголошений тодішнім головою облдержадміністрації рік сільської медицини на Дніпропетровщині в районних закладах охорони здоров’я розпочалася кампанія з реалізації регіональних медичних програм, поряд із провідною «Здоров’я нації». У Новомосковському районі в 2004 році таких програм діяло аж 20. Гасло року звучало оптимістично: кваліфікована медична допомога сільському населенню має стати доступною і повноцінною. Головлікар Центральної районної лікарні Валентин Колесников, як керівник зі стажем, узявся добросовісно втілювати в життя давно назрілі зміни на селі. До мережі лікувально-профілактичних закладів, окрім ЦРЛ, належить Перещепинська міська, 4 дільничні лікарні, 20 амбулаторій та 22 фельдшерсько-акушерські пункти, а також районна стоматполіклініка.

— Щоб понад тисячний колектив медиків району працював злагоджено та ефективно, звичайно ж, потрібне відповідальне ставлення до цієї гострої проблеми і місцевих керівників територіальних громад, — каже Валентин Сергійович, — бо елементарні умови матеріально-технічного забезпечення, стан споруд багатьох сільських лікувальних закладів не витримують критики...

Задовго до «розкручуваного» року сільської медицини головлікар устиг «вилікувати» найдошкульнішу проблему — каналізаційно-насосну станцію та башту Рожновського, що стабільно та безперебійно забезпечила водою ЦРЛ. Поряд із цим йому вдалося довести до робочого стану стаціонарний корпус з операційним блоком, відремонтувати пологове відділення, створивши ідеальні умови для спільного перебування в ньому матері та дитини. Запрацювала система подавання кисню, підігрітого до 37 градусів, про що тут лише мріяли, відкрилися відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Звичайно, все потребувало надзусиль у фінансовому забезпеченні перемін. Десятки звернень адміністрації лікарні лягали на столи в кабінетах районних, обласних, міністерських чиновників. Окрім «вибивання» бюджетних надходжень під програми, Валентин Сергійович постійно звертав увагу і на нехтування сільськими головами своїх обіцянок перед виборцями. Щороку в сільрадах наприкінці фінансового року є вільні залишки бюджетних коштів, а на підтримку своїх медустанов, на підготовку їх до акредитації витрати взагалі не закладали. На думку головлікаря, його активність у розбудові закладів охорони здоров’я наштовхнулася на «спротив» у райраді.

Вимушену критику Колесниковим бездіяльності органів місцевого самоврядування голова райради Володимир Чорний «прочитав» винятково на свою адресу. Свого часу він, хірург за фахом, очолював Новомосковську ЦРЛ і, мабуть, ревнощі до помітного реформування медицини в районі заговорили. Так розпочалася публічна медична «війна» в районі, що давно тліла підкилимно. Першою активною спробою продемонструвати, хто в районі хазяїн, було несподіване рішення райради про переведення райлікарні з державної до комунальної власності. Комунальний статус давав можливість для призначення нового головлікаря. І ним став Олександр Шкап’як, лікар-методист.

Цей рішучий крок голови райради був озвучений на сторінках районної газети «Присамарська нива». Після колективного звернення до голови та депутатів районної ради 250 сільських медичних працівників, судових розглядів у господарському та апеляційному судах, протесту прокурора області щодо призначення пана Шкап’яка на посаду в. о. головного лікаря та скасування відповідного наказу управління охорони здоров’я облдержадміністрації, як на мене, голова райради змушений змиритися зі своєю адміністративною поразкою. Хоча важко зрозуміти таку боротьбу двох медиків-професіоналів у рік сільської медицини Дніпропетровщини і після того. Адже мимовільно сюди втягувалися і депутати, голови територіальних громад, медики й пацієнти лікарні, яких цікавили хіба що якісні медичні послуги.

— Ніякого зведення рахунків я не допускаю щодо головлікаря ЦРЛ, просто депутатський корпус за те, щоб престиж лікарської праці був на висоті у сільського населення, — каже Володимир Чорний.

І справді, як може дбати про престиж медицини орган місцевого самоврядування? З другого боку, райлікарня акредитована на вищу категорію і визнана кращою серед 22 районів області. Поліпшилася виявлюваність захворюваності на туберкульоз, бо поліпшилися профілактичні огляди. Як ні в одному районі області, вже підготовлено 12 лікарів сімейної медицини для первинної ланки медико-санітарної допомоги. Районна стоматологічна поліклініка (теж акредитована на вищу категорію) надає безоплатні послуги мешканцям сіл і селищ за чинним законодавством, і таких закладів ще немає в жодному сільському районі. Але... за матеріалами однієї з колегій облдержадміністрації, що аналізувала фінансування райлікарень, Новомосковська ЦРЛ з бюджету району одержує лише 39,1 відсотка від мінімальної потреби. Гірка реальність, за якою, на мій погляд, криються адміністративні важелі тиску на непокірних.

Що в рік сільської медицини, що сьогодні щодо бюджетних призначень для ЦРЛ триває неприховане та стійке зменшення коштів. Наприклад, своїм розпорядженням № 349 від 8 листопада 2004 року голова райради зрізав 41,5 тис. грн. У лютому 2006-го сесія прийняла рішення «Про затвердження районного бюджету на 2006 рік», де для стоматполіклініки виділено спочатку одну суму, а через три тижні з’явилася дещо інша цифра — значно менша. Хто сфальсифікував фінансовий документ? Тепер уже прокуратура району втрутилася й скасувала незаконне рішення та внесла протест голові райради В. Чорному на усунення порушення законодавства.

— Ми вже втомилися роками вибивати в районної ради призначені річним бюджетом і без того куці кошти та шукати підтримки в райдержадміністрації, як розпорядника бюджету, і все це для нормальної роботи лікувально-профілактичних закладів району, — бідкається Валентин Колесников, показуючи довгий перелік термінових непередбачених витрат для ремонту пологового, інфекційного, патологоанатомічного та інших відділень...

Після таких потрясінь, моральних і професійних, головлікар ще мріє про сімейного лікаря, котрий сьогодні так потрібен у територіальних громадах, реалізуючи державну політику в охороні здоров’я. Але реформувати медицину в умовах планованого безгрошів’я, адміністративного спротиву, що нагадує сверблячку, нерозуміння дрібними чиновниками на місцях актуальності змін не додає оптимізму. І шлях торують хіба що відчайдухи, яким і став у районі скромний головлікар Валентин Колесников.