Все це актуалізувало пошуки теорій виживання людства в період глобалізації — теорій, в центрі яких була б людина нинішня і майбутня, а її життєвим середовищем — нормальна екосистема. Це можливо тільки за умов ресурсозберігаючої економіки та соціального захисту хоча б у тих межах, які були встановлені на
«Саміті тисячоліття» ООН. Відповіді на ці питання розробляються, зокрема, і в рамках теорії та імплементації сталого розвитку. Саме цим найважливішим проблемам сучасності присвячена монографія відомих українських вчених-міжнародників члена-кореспондента НАН України, доктора економічних наук, професора О. Білоруса та доктора історичних наук Ю. Мацейка «Глобальна перспектива і сталий розвиток (Системні маркетологічні дослідження)» (К., 2005. — 492 с.) — фундаментальна праця, в якій вперше комплексно досліджено світові та національні проблеми сталого розвитку в умовах глобалізації економіки.Могутнім поштовхом для осмислення та реалізації сталого розвитку як найважливішого питання у міжнародному порядку денному були Конференція ООН із захисту навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) і Світовий саміт із сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002 р.), зазначають автори. За цей період більш як 50 країн виробили свої національні стратегії сталого розвитку, був накопичений досвід щодо їхніх імплементацій. Докладно аналізуючи сутність і принципи сталого розвитку, заглиблюючись у наявні нині його виміри і оцінки, науковці дають розширене визначення сталого розвитку, яке складається із двох взаємопов’язаних частин:
«Перша: сталий розвиток — це такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління і водночас не завдає шкоди потребам і можливостям прийдешніх поколінь. Друге: сталий розвиток є поєднанням, взаємодією, інтеграцією трьох складових — економічного розвитку, соціального прогресу і захисту навколишнього середовища».Концептуально важливою є думка дослідників, що втілення принципів сталого розвитку залежить від здатності Західної Європи та США перевести сучасну силову глобалізацію на шлях демократичної глобальної інтеграції, що передбачає використання нових інформаційних, інноваційних та інтелектуальних ресурсів. Євроатлантична спільнота повинна відмовитися від побудови системи силового глобалізму, який є модерною формою
«глобального тоталітаризму», і повернутися до реалізації доктрини глобальної демократії та глобального солідаризму на основі принципів ноосферного розвитку.Істотно наближена до цих критеріїв європейська модель
«екосоціальної ринкової економіки», яка нині пропонується майже в кожній програмі консервативних, соціал-демократичних і ліберальних партій провідних країн ЄС, і є сучасною європейською реалізацією концепції сталого розвитку. Вона була офіційно закріплена ЄС 2001 р. з прийняттям «Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу», що визначає загальний вектор змін на рівні політики і законодавства як ЄС в цілому, так і його держав-членів. Автори дослідження вважають, що вона може бути стратегічним орієнтиром для України, яка поки що не має своєї стратегії сталого розвитку, хоча вже й стала важливою складовою глобалізованого світу. Ось чому серед глобальних стратегій нашу державу насамперед цікавлять стратегії безпечного розвитку і стратегії сталого розвитку. Під цим кутом зору аналізується в монографії й ідея та ініціатива Глобального плану Маршалла, яка, починаючи з 2003 р., активно дискутується у світі. На думку українських дослідників, кожна держава, в тому числі й Україна, мають знайти свої інтереси в цій системі.Монографія О. Білоруса та Ю. Мацейка — вагомий науковий внесок у розвиток світових теорій сталого розвитку. Проаналізовані глобальні, регіональні та національні стратегії сталого розвитку та досвід їхньої імплементації реалістично окреслює загрози і виклики сталому розвитку в добу глобалізації. Обгрунтовані висновки та рекомендації щодо доцільності переходу України на таку модель розвитку, запропоновані стратегічні напрями й шляхи її втілення надають практичної цінності цьому дослідженню. Вважаю, що книжку з інтересом зустрінуть насамперед депутати й урядовці України всіх рівнів, оскільки вона пропонує сучасне розуміння світових процесів, просякнута турботою за сьогоднішній і завтрашній день України.
Ольга ЗЕРНЕЦЬКА, доктор політичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
