Чи буде дешевим газ в ЄЕП

Єдиний економічний простір (ЄЕП) має своїх і противників, і прихильників. До того ж останніми висувається теза про те, що в рамках ЄЕП будуть низькі ціни на енергоносії. У друкованих та електронних засобах інформації можна прочитати такі висловлювання: «Що стосується гарантії вартості газу і всього іншого. Ще раз хочу нагадати: в рамках ЄЕП підписана угода 2004 року, що ціни на енергоресурси будуть єдині для чотирьох держав. І ці ціни будуть дорівнювати цінам внутрішнім у Росії...». Чи відповідають такі твердження дійсності?

Відомо, що в Російській Федерації ціни на природний газ одні з найнижчих у світі, проте сьогодні спостерігається чітка тенденція до їх щорічного зростання. Тобто низькі внутріросійські ціни на газ не вічні, бо Федеральна служба тарифів Росії підвищує їх по декілька разів на рік. Зокрема, з 1 січня цього року оптові ціни на природний газ черговий раз збільшено майже на 10 відсотків. Залежно від цінових категорій (Російська Федерація поділена на 11 поясів) оптова ціна 1000 кубометрів газу для промислових споживачів становить (без ПДВ) від 677 до 1304 рублів за 1000 кубометрів, або близько 24—46 доларів США за 1000 кубометрів. До того ж збитки «Газпрому» від поставок газу на внутрішній ринок (за повідомленням «Буровика Газпрома», №7, 2006 р.) у 2005 році оцінювалися у 16,8 мільярда рублів, а в 2006-му — в 9 мільярдів. З урахуванням цього можна спрогнозувати, що ціни підвищуватимуться й надалі, причому швидшими темпами. Наприклад, як виходить із затвердженої розпорядженням уряду РФ від 28 серпня 2003 року енергетичної стратегії Росії на період до 2020 року, передбачається поетапне підвищення цін на газ та перехід до реалізації газу за ринковими цінами, а також застосування міжпаливної конкуренції (газ, мазут, вугілля, електроенергія). Крім того, Росія інтенсивно готується до членства в СОТ, а однією з вимог цієї організації якраз і є лібералізація цін, що сприятиме вирівнюванню їх у різних країнах.

Безумовно, ми не будемо заперечувати, що можливість купувати природний газ за цінами, що відповідають рівню теперішніх внутрішніх цін РФ, є дуже привабливою для українських підприємств. Та чи є підстави розраховувати на це? Щоб отримати відповідь на це запитання та проаналізувати ситуацію, звернімося до текстів офіційних документів.

Базова Угода про формування Єдиного економічного простору підписана ще 2003 року, а Верховна Рада України ратифікувала її 20 квітня 2004-го. Стаття 2 зазначеної угоди передбачає, що сторони вирішують завдання з «формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (... транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб’єктів природних монополій». Тобто угода передбачає, що Україна, як транзитна держава, надасть поступку, обмежуючи своє право здійснювати транзит газу за ринковими тарифами. Які ж переваги отримаємо натомість? Відповідь на це запитання знаходимо в тій само угоді в такому вигляді: «Принцип проведення узгодженої макроекономічної політики забезпечує конвергенцію макроекономічних показників, у тому числі вирівнювання рівня внутрішніх цін, у першу чергу — на енергоносії, та тарифів на послуги природних монополій». Але як здійснюватиметься вирівнювання цін на газ і нафту, поки що незрозуміло. Проте передбачається «укладення секторальних угод, розроблених у розвиток Угоди про формування ЄЕП».

Як повідомляє офіційний інтернет-портал Кабінету Міністрів України, на даний час підготовлено проекти майже 90 міждержавних угод, що мають розвинути та конкретизувати концептуальні засади базової угоди. Безпосередньо про природний газ ідеться в документі, що має назву «Галузева угода в сфері газу, з тарифної політики (внутрішня, транзитна та експортно-імпортна), щодо правил доступу до послуг природних монополій, включаючи основи ціноутворення» (в подальшому — Галузева угода). Документ має спеціальний ІІІ розділ «Ринок газу». Зокрема, у статті 6 пропонується, що «на першому етапі поставки газу на внутрішній ринок здійснюються як за регульованими цінами, так і в режимі вільного ціноутворення, встановленого національним законодавством». А на другому етапі сторони «розширюють вільний конкурентний ринок газу с поступовим скороченням частки регульованого сегмента ринку газу». До того ж «господарюючим суб’єктам сторін поряд із можливістю і за умовою поставок на регульований і/або конкурентний сегменти ринку надається право експорту газу за межі митної території держав — учасниць ЄЕП у рамках єдиного експортного каналу ВАТ «Газпром». Він і буде вирішувати, дозволити чи ні експорт газу і за якими умовами надавати цю послугу, а може, взагалі відмовити.

Одразу зазначимо, що такий підхід суперечить основним принципам і нормам СОТ та фактично є однією з форм установлення обмежувальних заходів нетарифного характеру. Наприклад, у 2001 році ВАТ «Газпром» одержало запит від Європейської комісії, в якому положення газпромівських контрактів про заборону реекспорту трактувались як порушення законодавства Європейського союзу про конкуренцію. Наразі статті про заборону реекспорту начебто не вносяться в нові контракти на поставку газу в країни ЄС, але стосовно країн ЄЕП існування цих обмежень планується продовжити та надати їм міжнародний правовий статус.

Отже, з цінами на природний газ зрозуміло — в ЄЕП їх встановлюватиме «ринок», який де-факто контролює російський «Газпром». Вже нині «Газпром» володіє монополією на експорт російського газу та фактично викупив на багато років уперед наявні експортні ресурси газу в країнах Середньої Азії. Крім того, він монополізував газотранспортні шляхи (крім української газотранспортної системи), якими цей газ надходить до України та до інших європейських країн. На прикладі цьогорічних січневих маніпуляцій із газовим краном можемо досить детально уявити, який «ринок» влаштовуватиме «Газпром» у країнах ЄЕП і якими у цьому об’єднанні будуть конкурентне середовище та «ринкові» ціни. На підтвердження цього доречно навести висловлювання одного з керівників «Газпрому», який вважає, що «все одно ми прийдемо до того, що в Україні будуть європейські ціни. Іншого не може бути, тому що будь-який господарський суб’єкт мусить діяти, виходячи з економічних критеріїв». Або ще таке: «Наполягатиму на тому, що для української економіки підвищення цін на газ є благом». Урешті-решт, нещодавно «Газпром» заявив про підвищення з 2007 року цін на газ для іншої країні—учасниці ЄЕП — Білорусі: з нинішніх 46,68 долара США за тисячу кубометрів до ціни, яка «відповідає європейському рівню».

Але повернімося до проекту Галузевої угоди та погляньмо, що там говориться про тарифну політику на послуги з транзиту газу. Адже для України, яка є могутньою транзитною державою та транспортує левову частку (понад 80 відсотків) російського газу до країн Європи, і, варто підкреслити, надійно транспортує, виконуючи всі свої зобов’язання та надані гарантії, це дуже важливе питання. Отже, проектом Галузевої угоди передбачається, що «ціни (тарифи) на послуги природних монополій в межах кордону кожної держави —учасниці ЄЕП базуються на експлуатаційних витратах, включно з амортизацією, податками та нормою прибутку, яка забезпечує функціонування суб’єкту природної монополії». А це означає, що ціни на газ пропонується встановлювати «ринковими» методами, а натомість ціни на транзитні послуги мають бути жорстко регламентовані. Де ж тут вигода для України?

Нагадаємо, що відповідно до економічних словників міжнародний транзит (від лат. transіtus — проходження, перехід) — це перевезення іноземних вантажів за умови, що пункти відправлення і призначення знаходяться за межами даної країни. За українським законодавством (Закон України «Про нафту і газ), «транзит нафти, газу (...) трубопроводами — переміщення відповідно до укладених угод магістральними трубопроводами територією України між прикордонними пунктами приймання та здавання (...) нафти, газу (...), що надійшли з території інших держав і призначені для споживачів за межами України, а також переміщення по магістральних трубопроводах нафти, газу та продуктів їх переробки, пов’язане з наданням послуг з тимчасового їх зберігання або переробки на території України з подальшим переміщенням за її межі». Проте автори проекту Галузевої угоди мають своє трактування слова «транзит». У розділі VІ «Транзит газу» вони роз’яснюють, що «на другому етапі під поняття транзиту не підпадає ситуація, коли і друга держава, і третя держава є сторонами Угоди, таке переміщення газу стає внутрішнім транспортуванням».