Що сьогодні відбувається в Україні у сфері створення механізму захисту прав власності фізичних та юридичних осіб, у сфері поліпшення стану справ на інвестиційному ринку держави?

Дійовий механізм реєстрації прав власності на нерухомість — запорука підвищення не тільки рівня захисту майнових прав, а й створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, відповідно, і підвищення економічних показників. Будь-який інвестор, що вкладає власні кошти в певну сферу, хоче мати гарантії того, що він не буде ошуканим.

Україна фактично досягла того рівня розвитку, який повинен відповідати європейським стандартам, але в сфері реєстрації прав власності на нерухомість цього, на жаль, ще не відбулося.

На сьогодні ми маємо «мертвий» Закон України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який вже два роки поспіль не може втілитися у життя і, найімовірніше, ніколи не запрацює. А сталося це тому, що згаданий закон було прийнято минулим складом народних обранців задля реалізації в Україні проекту Світового банку, який надав Україні позику на створення системи реєстрації, а Верховна Рада доручила реалізовувати таке створення Державному комітетові України із земельних ресурсів, який, на жаль, не виправдав сподівань і народних депутатів, і того самого Світового банку.

Світовий банк зупинив фінансування проекту і під сумнів поставив його подальшу реалізацію. Держкомзем, використовуючи останні зусилля, намагається виправдати колишні сподівання світових банкірів та відзвітуватися про кошти, що вже витрачені і ніколи не повернуться. А що на них було зроблено? На жаль, небагато. А саме — відділи земельних ресурсів в областях та районах було реорганізовано у філії комерційного підприємства Держкомзему, яке, не маючи досвіду та практики, почало проводити «політику переможця», котрий, маючи повноваження, не може їх реалізувати. Не може тому, що власних фахівців немає, а сторонніх залучати не вважає за можливе, побоюючись дискредитувати себе. Мовляв, взялись — отже, зможемо.

Водночас Міністерство юстиції України власними силами та коштами створило та супроводжує наявний в Україні механізм реєстрації прав на нерухомість. На жаль, такий механізм невідомий киянам, оскільки, здається, не тільки Держкомзем створює перепони у цьому Мін’юсту, а й місцева влада столиці. Так, у 2002 році Київське міське бюро технічної інвентаризації відмовилося підключитись до Державного реєстру прав власності на нерухомість та зберегло старий підхід до реєстрації.

А тим часом на всій іншій території України працює та щодня дедалі більше виправдовує себе система реєстрації прав власності на нерухомість, створена Мін’юстом без залучення коштів державного бюджету, а тим паче коштів Світового банку. Із запровадженням такої системи було уніфіковано для всієї України не тільки порядок реєстрації, що різнився в певних регіонах, а й встановлено єдині для всіх терміни прийняття та розгляду документів, запроваджено замість довідки-характеристики витяг з Державного реєстру прав власності на нерухомість, вартість якого по всій Україні становить 25,5 грн.

Але, на жаль, минула влада вимушена була «тримати марку» і передавати функції з реєстрації прав власності на нерухомість від Держкомзему до Мін’юсту не поспішала, все побоювалась втратити імідж перед Світовим банком. Кабінет Міністрів весь час приймав постанови то на користь Держкомзему, то на користь Мін’юсту. Не особливо докладав зусиль до наведення ладу у цьому і Президент, хоча одним із своїх указів справді надав Мін’юсту такі повноваження, але невдовзі скасував указ. Питання важливе — треба вирішувати на рівні Верховної Ради.

Мін’юст на сьогодні справді готовий в найкоротші терміни запровадити дійовий механізм реєстрації прав власності на нерухомість, що буде включати в себе і реєстрацію прав на землю. При цьому земельникам передбачається залишити притаманні їм функції обміру та планування земельних ділянок, а функції з реєстрації самих прав передбачається передати фахівцям з юридичною освітою, яких сьогодні мають усі підприємства БТІ, що дотримуються порядку, встановленого Мін’юстом.

Проект закону про це вже зареєстрований у Верховній Раді України, і залишається сподіватися, що оновлена Верховна Рада з усім розумінням поставиться до необхідності його прийняття та не стане це відкладати на далеке майбутнє.

Але зважаючи на те, що повноцінно Верховна Рада України запрацює ще не скоро, хоча хотілося б сподіватися, що це станеться у найкоротший термін, Кабінету Міністрів України доцільно було б вже сьогодні, не втрачаючи дорогоцінного часу, надати згоду на здійснення Мін’юстом певних кроків у напрямі становлення в Україні єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та земельні ділянки, що, в свою чергу, дало б Верховній Раді України можливість під час вирішення остаточної долі Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» прийняти правильне та виважене рішення.

Віктор СЕНЮК, начальник Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації.