Богдан Шиба: «Хочу, щоб люди повірили владі»

Готуючись стати міським головою Луцька, Богдан Шиба з власної ініціативи залишив посаду першого заступника голови Волинської облдержадміністрації. Потім у розпал виборчих перегонів пережив кілька судових засідань, відстоюючи своє право бути кандидатом на міського голову, а згодом, по їх завершенні, доводити Феміді та опонентам законність волевиявлення лучан, які віддали йому перевагу серед інших тринадцяти претендентів. Тепер докладає зусиль, щоб виправдати їх довір’я.

— Богдане Павловичу, в Луцьку є безліч проблем, які не вирішуються протягом багатьох років. Як наслідок —люди перестають вірити обіцянкам міської влади.

— Найстрашніше — посадова інерція в органах місцевого самоврядування. Мені здається, що саме тому в більшості обласних центрів і столиці люди вибрали нових міських голів. Громада набагато розумніша за владу, яка хоче нею управляти. Люди зрозуміли, що потрібні зміни. Вони хочуть самі впливати на владу, на інституції, які надають їм послуги. Починаючи з міської ради і завершуючи ЖЕКами, транспортними організаціями, закладами торгівлі, побуту.

— Але ж люди були прив’язані, як на панщині, до певного ЖЕКу. Останній же не поспішав виконувати умови договорів, укладених з мешканцями будинків.

— Я хочу, щоб люди повірили: влада прагне змінити стару систему взаємовідносин. Цього можна досягти, створивши конкурентне середовище, доручивши контроль за якістю послуг самим мешканцям будинків. Ми хочемо, щоб у кожній багатоповерхівці був домоуправ чи будинковий комітет. Необов’язково, щоб це відразу були платні посади. В кожному будинку є люди, які з власної ініціативи захочуть виконувати таку громадську роботу. Вони повинні отримати від громадян право підписувати або не підписувати, якщо послуги надані неякісно, акти виконаних робіт. Буду задоволений, якщо разом з громадськістю налагодимо таку систему контролю за наданням житлово-комунальних послуг. Хочемо, щоб люди мали вибір до кого звернутися по допомогу.

— Раніше кожна вулиця, мікрорайон мали свого депутата. Практикувалися звіти депутатів перед виборцями про виконану ними роботу. Тепер цей зв’язок втрачено.

— Відчув це вже з першої сесії. Оскільки депутати не пов’язані напряму зі своїми виборцями, то їх більше цікавлять різні політичні проблеми. Хоча на рівні місцевого самоврядування, на рівні міста, яка тут політика? Ще місяць і люди забудуть партії, які були, і згадають про них лише через п’ять років, напередодні наступних виборів.

Отож відтепер для міських депутатів головна турбота —наповнення луцької казни, благоустрій міста, транспорт, будівництво, охорона здоров’я, освіта... Все те, що зачіпає кожен день міського жителя. Вже на першій сесії говорив, що доведеться розподіляти депутатів по вулицях і мікрорайонах, від імені депутатських комісій давати їм певні доручення, щоб був зв’язок з виборцями. В свою чергу, я теж кожного тижня прийматиму громадян, зустрічатимуся з ними за місцем роботи і проживання.

Розраховую, що найближчим часом пощастить створити коаліцію і припинити міжпартійну боротьбу. Зникне підозра, недовіра, побоювання, коли одна політична сила щось пропонує, а інша відразу висуває альтернативу. Тоді барометр депутатської роботи буде налаштований на розв’язання проблем міста, а не відстоювання вузькопартійних інтересів.

— Які ваші першочергові плани?

— Нерозв’язаних питань за останні роки в Луцьку назбиралось чимало. Вже скоро навіть не буде де хоронити людей. Всі проблеми від того, що відсутній генеральний план забудови Луцька і стратегічного розвитку. Саме з їх розробки і почну свою діяльність. За півроку маємо визначити першочергові інтереси міста. Вони не мають обмежуватися лише його нинішньою територією, а розповсюджуватися й на навколишні села і райони. Адже Луцьк має стати справжньою, а не формальною столицею Волині. І не повинно бути розмежувань: оце Луцьк, а це область, як було впродовж останніх 15 років. Має бути загальний інтерес і підтримка.

На найближчі два-три місяці передбачена серйозна робота з ремонту доріг. Постараюся залучити до цього кошти не лише міського, а й обласного та державного бюджетів. Адже через Луцьк проходить багато важливих автошляхів. На магістралях міста останнім часом з’явилися серйозні затори. Тому паралельно переглянемо схему руху транспорту центральними вулицями. Хочемо частину мікроавтобусів, а їх у місті працює понад 500, пустити другорядними вулицями. Водночас плануємо розширити тролейбусний парк. Адже електротранспорт екологічно чистий, більш вмісткий. Не випадково перший мій візит як міського голови був на Луцький автозавод. У червні ЛуАЗ випустить перший тролейбус і ми плануємо підписати з ним угоду про співпрацю. Заводу потрібно буде випробовувати нові тролейбуси, то чому б не робити це на вулицях міста. Купувати нові машини будемо, звичайно, теж на Луцькому автозаводі. Спробуємо залучити для цього якісь додаткові кошти, бо передбаченої бюджетом суми вистачить лише для придбання... півтора тролейбуса. Нам же необхідно їх кілька десятків.

— За фахом ви — архітектор. З’явилася чудова можливість здійснити свої давні професійні мрії.

Допомоги потребує замок Любарта, кам’яниці довкола нього. В двох з них, до речі, колись жила Леся Українка.

Як для містобудівника, найболючішою для мене є проблема околиць. Буду вважати місто архітектурно привабливим лише тоді, коли воно матиме вигляд обласного центру, з якої б сторони не в’їжджали до нього. Дуже ріже очі доглянутий центр, коли шлях до нього пролягає через занедбані околиці, де ні доріг, ні освітлення, ні елементарних умов для життя.

Тому наші основні зусилля буде спрямовано на розвиток околиць міста і облаштування його історичного ядра. Але це справа не одного дня. Тож розраховую на довіру і підтримку лучан.

Інтерв’ю взяв Микола ЯКИМЕНКО.