Репертуар Вінницького обласного муздрамтеатру імені Садовського поповнився гоголівським
«Ревізором».Прем’єра нової роботи художнього керівника театру народного артиста України Віталія Селезньова вразила зал гостросучасною сатирою. Інколи здавалося, що актори прийшли на сцену з... виборчої дільниці. Капелюх у Хлестакова точно такого кольору, який донедавна панував на вулицях міст і сіл. І рукавички з таким само помаранчевим відблиском. Чиношанування й запобігання перед тими, кого у спектаклі нарядили у величезних розмірів мундири сильних світу сього, схоже, нітрохи не змінилися протягом 170 років, відколи п’єса вперше побачила світ.
Так само нестандартні й декорації. На них глядач звертає увагу уже з перших хвилин спектаклю. Замість звичної завіси постановники спектаклю використали великі дзеркала. Присутні у залі, звичайно, могли бачити там свої відображення. Таким чином глядачі мимоволі відчули свою причетність до подій на сцені й могли посміятися із себе. Все — як у Гоголя...
До участі у виставі залучили всю трупу театру, а також артистів балету, музикантів оркестру і навіть техпрацівників. Режисер задоволений композиційною розробкою спектаклю. Вона вийшла вражаючою. А ось щодо асоціацій, то вони, каже Селезньов, будуть різні. Дехто з поважних чиновників, кажуть, після прем’єри сердився. Мовляв, це не сатира, а якась отрута. Для постановника це добра оцінка. Бо вистава актуальна лиш тоді, коли вона зачепила когось за живе, каже В. Селезньов.
У ближчих планах головного режисера — постановка п’єси Івана Франка
«Украдене щастя». Це буде четвертий класичний твір, який вінницькі глядачі побачили у нинішньому сезоні. Як і «Ревізора», схвально сприйняли «Дядю Ваню» та «Майську ніч». Скупаний в оплесках Селезньов все одно незадоволений. Шкодує, що у місті відсутня справжня театральна критика.Вінниця.
