Державне регулювання імпорту й експорту м’яса та м’ясних продуктів має відповідати інтересам національних товаровиробників та населення загалом. Бо без роботи залишаться тисячі працівників підприємств-переробників, а Україна — без традиційних видів тваринництва.

24 березня 2006 року Міністерством аграрної політики України, Державним департаментом ветеринарної медицини було видано лист № 15-2-2-17/911, яким запроваджено тимчасову заборону на ввезення вантажів м’яса та м’ясопродуктів на територію України з території Польщі, Республіки Білорусь, Молдови, що надходять у режимі імпорту.

Зазначений документ захищає не тільки вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції з підприємствами, які імпортують м’ясо та м’ясопродукти з території Польщі, Республіки Білорусь, Молдови, а й населення загалом від споживання продукції сумнівної якості.

Справа в тому, що на території сусідньої Білорусі створено низку вільних економічних зон «Брест», «Могильов», «Гомель—Ратон», де працюють м’ясопереробні підприємства, які користуються у своїх державах пільговим режимом оподаткування. При ввезенні сировини на територію таких ВЕЗ застосовуються нульові ставки ввізного мита та ПДВ. Не сплачується також податок на прибуток. Згідно з чинним законодавством Республіки Білорусь не дозволяється реалізовувати вищезазначену продукцію на своїй території. Вона призначена тільки для експорту. У зв’язку з цим належного ветеринарного та санітарного контролю за сировиною, що завозиться на переробку на таких підприємствах, не проводиться. На виготовлену з такої сировини продукцію видається сертифікат про білоруське походження за формою СТ-1. Згідно з Угодою між країнами СНД про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року та Протоколом про внесення змін і доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 2 квітня 1999 року між Україною і Республікою Білорусь готова продукція, вироблена на цих підприємствах за нульовою ставкою ввізного мита, завозиться на територію України без сплати ввізного мита.

Маючи такий майже безперешкодний доступ на ринок України, м’ясокомбінати вільних економічних зон Білорусі переорієнтували свій експорт м’ясних виробів до України. Так, тільки з Республіки Білорусь за 2005 рік на територію України надійшло 10,7 тис. тонн готових ковбасних виробів — це річні обсяги виробництва в сукупності п’яти потужних українських м’ясопереробних підприємств (а це у свою чергу становить від 1000 до 1400 робочих місць), і за чотири місяці нинішнього року на територію України надійшло 5,5 тис. тонн продукції. Але ж Білорусь не єдина країна, з якої надходять готові ковбасні вироби. Є ще Польща, Росія та інші. Водночас, ціна на готову продукцію українських підприємств, вироблену із вітчизняної або з імпортованої сировини, вища щонайменше на 40—50 відсотків, оскільки в таку ціну включено існуючі в нашій державі податки, ввізне мито (0,6 євро за кг, ПДВ — 20 %). Отже, українська продукція витісняється не тільки із світового, а й з власного продовольчого ринку. Пройдіться супермаркетами від Донецька до Львова, всюди побачите ковбасні вироби іноземного виробництва (наприклад, білоруського підприємства «ІнкоФуд»).

Здавалося б, що тут поганого, сусіди-іноземці допомагають нам розв’язати продовольчу проблему, до того ж дешевими продуктами. Але пригадайте: виготовлені з імпортного м’яса ковбаси Білорусь і Росія забороняють реалізовувати на своїй території. Фактично в Україну йде реекспорт м’яса із третіх країн (часто невідомого походження), можливо, навіть з тих країн, імпорт м’яса в Україну з яких заборонено Департаментом ветеринарної медицини України. Внаслідок дослідження роботи митних і прикордонних служб фахівці департаменту виявили неодноразові випадки надходження з території сусідніх Польщі, Республіки Білорусь, Молдови м’яса та м’ясопродуктів, які не супроводжуються відповідними ветеринарними (ветеринарним сертифікатом) та товаросупровідними документами, де вказано країну—виробника товару. Бо одним із основних чинників, що може сприяти розповсюдженню збудників небезпечних хвороб в Україні, залишається ввезення на її територію продукції тваринного походження, виготовленої із сировини, що заборонена для ввезення на територію України, або без документів, що засвідчують її безпеку та якість.

Як повідомив Головний ветеринарний інспектор України Іван Бісюк, Міністерство аграрної політики досі не отримало від білоруської сторони підтвердження, що кожна партія продукції матиме супровідні документи з підтвердженням її білоруського походження. Станом на 01.03.2006 року державними інспекторами ветеринарної медицини спільно з іншими контролюючими службами вилучено з обігу 108 тонн тваринницької продукції сумнівної якості, понад 6 тонн якої утилізовано.

Авторська ремарка

Під час вирощування м’яса птиці, приміром у США, застосовують спеціальні антибіотики, які стимулюють приріст. Залишкова кількість цих антибіотиків зумовлює у людей алергію, дисбактеріоз. Далі, під час обробки м’яса за тією самою американською технологією використовують хлор, який може спричинити безліч захворювань.

За українським м’ясопереробним підприємством, крім офіційного лікаря ветеринарної медицини, закріплено відповідального спеціаліста управління ветеринарної медицини, державної установи ветмедицини, підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів. На продукцію відповідними ветеринарними службами видаються сертифікати якості та відповідності. Це гарантує її якість та безпеку.

Отже, як сказав заступник голови асоціації «Укрм’ясо» І. Грод, рішення міністра Міністерства аграрної політики України О. Баранівського про запровадження заборони на ввезення на територію України з території Республіки Білорусь готової продукції є позитивним кроком на підтримку вітчизняних м’ясопереробних підприємств та забезпечення українського споживача якісною та безпечною продукцією.

Хоча існує супротив будь-що змусити Державний департамент ветеринарної медицини скасувати заборону ввезення вантажів м’яса та м’ясопродуктів на територію України з території Польщі, Республіки Білорусь, Молдови, що надходять у режимі імпорту. І, на превеликий жаль, 12 квітня 2006 року головою державного департаменту ветеринарної медицини скасовано тимчасову заборону на ввезення на територію України м’яса та субпродуктів з Республіки Білорусь. Подальше їх ввезення дозволяється лише з підприємств, які проінспектовані державною службою ветеринарної медицини. Але йдеться не про ветеринарні й санітарні умови, в яких виробляється продукція, а про сировину, з якої її виробляють. Адже більшість білоруських підприємств, яким дозволено ввезення м’яса та м’ясопродуктів на територію України, здійснюють свою діяльність на території вільних економічних зон і виробляють продукцію з імпортованої сировини різних країн світу (Польщі, Голландії, Бразилії та ін.).

Отже, цілком справедливо запитати: чи є продукція «білоруською», виготовлена з «бразильської» сировини?! Така продукція аж ніяк не повинна підпадати під Угоду про вільну торгівлю між Україною та Республікою Білорусь. Нехай в Україну, згідно з цією угодою, завозять ковбасні вироби і копченості, виготовлені з м’яса, вирощеного в Республіці Білорусь. На жаль, цього не може бути, бо в Білорусі немає стільки сировини, щоб забезпечити внутрішні потреби й експортувати готову продукцію.

То як бути в такій ситуації українському товаровиробнику, як вижити в ній українському селянину?

Переробники та споживачі чекають урядового рішення.

Авторська ремарка

Стратегія проникнення на наш ринок дуже проста. Демпінговими цінами знищити національного виробника, а затим продавати сировину за світовими цінами. Вічного потоку дешевого м’яса не буде. З другого боку, ми потрапляємо у страшну залежність — технологічну. Це кабала, це кінець українському селу — нашій національній гордості.

І не треба винаходити велосипеда, виставляти себе піонером. У сільськогосподарському виробництві вже є позитивні приклади, коли державницький підхід брав гору, а інвестиції й не думали «тікати» з України. Адже зробили нормою 10 відсотків власного тютюну для виробників цигарок. Відрадно, що в пиві — 60 відсотків власної сировини. І пиво українське славиться.