Таких земель, як у товаристві з обмеженою відповідальністю
«Сидорівський «Бровар», більше ніде у Гусятинському районі, що на Тернопільщині, немає. Три компресорні станції перекачують тут на Захід російський газ. Повсюди із землі — крани, стовпи... Механізаторам доводиться виявляти неабияку майстерність.Та й за вмістом гумусу землі найбідніші у районі.
«Сидорівський «Бровар» давно виріс із своїх 1300 гектарів, але куди розширятися? З одного боку Збруч підпирає, з другого — фермерське господарство «Мрія», тому тут у ціні кожен клаптик землі. А ще недавно, розповідає головний агроном господарства Михайло Верля, вона лежала облогом. На щастя, майно колишнього колгоспу «Прогрес» не встигли розікрасти. Залишилася техніка, тваринницькі приміщення. А головне — спеціалісти, які вдихнули у землю життя.Засновуючи товариство, брати Степан і Михайло Трояни мали на меті не тільки забезпечити ячменем виробництво пива у микулинецькому ВАТ
«Бровар», а й підняти господарство у рідному селі Сидорові. Хоч, як зізнався молодший з братів, Михайло, з родичами, знайомими добре посидіти за столом, а працювати — непросто. І взагалі довелося ламати колгоспну психологію, коли «усе навколо — моє».—
На щастя, — каже Михайло Матвійович, — маю на кого спертися. Передусім на агрономів Михайла Верлю та Ярослава Пискливця, інших спеціалістів. А ось хто прийде їм на зміну — невідомо. Молодь шукає заробітків по закордонах.Товариство робить ставку не лише на ячмінь, а й пшеницю, горох, цукрові буряки, ріпак. Площі під останніми двома культурами ризикнули розширити: торік вони добре оплачувалися.
З тривогою дослухаються місцеві аграрії до перипетій щодо вступу до СОТ. На думку Михайла Трояна, якщо не буде вагомої підтримки нашого товаровиробника державою, конкуренції із західними компаніями ми не витримаємо. Їм, можливо, потрібний не так український ринок, як земля.
