Квітнева контроверза

Уряд підбив підсумки соціально-економічного розвитку в першому кварталі. Ще одна грань квітневої контроверзи, загострена тимчасовим статусом уряду Юрія Єханурова і спекуляціями його опонентів. Гостра, однак, слід визнати, рельєфна грань: зростання ВВП за січень—березень (2,4 відсотка) — вище за очікування Мінекономіки. Проте, на думку в. о. керівника цього відомства Арсенія Яценюка, макростабільність — тимчасова через наявність глибинних економічних ризиків, на усунення яких знадобиться щонайменше два роки. За статистикою, зростання ВВП відбулося за рахунок збільшення доданої вартості в енергетиці — на 7,4 відсотка, на транспорті — на 6,7, у будівництві — на 5,0, в сільському та лісовому господарстві — на 4,5, у добувній промисловості — на 3,4 відсотка, що вказує на ознаки економічної стабілізації. Однак уряд свідомий того, що позитивну динаміку здатні зруйнувати підвищені ціни на природний газ. Вони ж заважатимуть подоланню негативного зовнішньоторговельного сальдо, яке в першому кварталі сягнуло 1,6 мільярда доларів. (Не плутати з платіжним, позитивне значення якого дає змогу НБУ нарощувати валютну ліквідність. — Авт.) З одного боку, це гальмуватиме темпи промвиробництва, з другого — провокуватиме відтік капіталу через заниження вартості імпорту (за словами Арсенія Яценюка, за січень—березень ми через це недорахувалися 3 мільярдів доларів США) і зростання процентних ставок у банківському секторі. За цим, зрозуміло, можна очікувати найгіршого — подальшого скорочення ВВП, обсягів споживчого кредитування, часткової девальвації гривні тощо. Маємо свого роду загазовану макростабільність, але, послухати багатьох чиновників від політики, то — черговий кінець світу. Якщо до виборів вони пророчили кризу через потребу сподобатися електорату, то зараз про неї теревенять, щоб зайняти місце під сонцем широких сфер впливу і повноважень. Два банки скубуться між собою за право вести рахунки енергоринку. Одразу кілька відомств змагається за контроль над усіма суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення. На міністерському рівні ділили держзамовлення, підприємства зі значними оборотами і часткою держвласності, домовляючись про різнокольорові крісла, на регіональному — землю і комунальну власність. Людей це наче не обходило. Перепитували одне одного, чи тому ціни на бензин поповзли вгору, що в Америці криза, так наче США були через дорогу. І віднаходили розумні відповіді: «Бо високе експортне мито росіян на вуглеводні не дає змоги нашим переробникам розкрутитися». На побутовому грунті контроверза набрякала стрімко, як дощова крапля: «Якщо не стригтимуть ціни, як торік у квітні, то все обмежиться одним-двома гривениками»...

На умовно підсумковому засіданні уряду в. о. міністра фінансів Віктор Пинзеник доповів, що дефіцит загальнодержавного балансу вже наближається до шестимільярдної межі. Великий бізнес знизив відрахування податків зі своїх прибутків. Держмонополії необгрунтовано завищують видатки на свій розвиток. Бюджет перенасичений пільгами та преференціями, витратними статтями, не підкріпленими джерелами фінансування. НАК «Нафтогаз України» намагається розв’язувати свої власні проблеми за рахунок платників податків. Віктору Пинзенику докоряють, що його публічна суперечка з Олексієм Івченком уже призвела до зниження кредитного рейтингу НАК «Нафтогаз України». Але то — белетристика. Мінфін не претендує на доходи «Нафтогазу», що формуються від ціни реалізованого палива, а вимагає сплачувати ПДВ, який сплачує споживач. Відстрочити відрахування до держбюджету ПДВ, на чому наполягає НАК «Нафтогаз України», все одно, що відстрочити сплату заробітних плат і пенсій. Уряд відмовляється затвердити фінансовий план компанії, цілком слушно обмежуючи частину його видатків. Зі свого боку, глава НАК Олексій Івченко не погоджується з в. о. глави Мінфіну, посилюючи негативний вплив квітневої контроверзи.