Революційні події на Майдані в 2004 році стали свідченням бурхливої демократії в Україні. Однак за революційним пафосом завжди настають буденні робочі дні, котрі, як у фокусі, відображають весь економічний і соціальний устрій країни. Після того, як свого часу оголосили демонтаж адміністративної системи і перехід до ринкових відносин, з’явилася надія на прискорення економічних процесів і вихід України у світове співтовариство, посилення інтеграційних процесів. На практиці ситуація має інший вигляд. Реприватизаційні процеси, які розпочалися в 2005 році, відштовхнули іноземних інвесторів від України. Заходи, що їх проводить Президент стосовно виправлення такого становища, знову зустрічають супротив з боку державних чиновників. З вуст деяких переможців парламентських виборів 2006 року мелодійно і наполегливо звучить стара музика на новий лад. Нас попереджають про нові масштабні реприватизаційні акції, про новий продаж власності іноземцям, про широкий доступ іноземних банків в Україну, про відкриття кордонів для всіх і вся.

Така ситуація не може не впливати на економічний стан держави. Немає стабільності, немає впевненості в перспективі реалізації стратегії відтворення економіки. Навпаки, чиновницький апарат став агресивнішим, діє за своїм «образом і подобієм», з позиції сили. Так звані панібратські відносини не тільки не ослабли, а й підсилюються. Діє старий принцип: в одних відібрати, а іншим дати. При цьому, як відомо, такий державний посередник завжди заохочується комісійними. В таких випадках лунають гасла про захист державних інтересів, і це в державі, котра оголосила про намір створити ринкову економіку, хоче одержати членство у Світовій організації торгівлі (СОТ).

Останнім часом спостерігаються дивовижні процеси в банківській системі. Як на сорочинському ярмарку, продаються великі та малі банки. Готуються до продажу стратегічні підприємства, і все це прикривається захистом державних інтересів.

В Україні створено дворівневу банківську систему, що включає Національний банк України та комерційні банки. Є два державні банки — Ощадбанк і Укрексімбанк. Вони теж працюють за комерційними принципами. Як спеціалізовані: один повинен розвивати вкладну справу, а другий — забезпечити зовнішньоекономічні відносини. За минулі роки Ощадбанк тільки скуповував державні облігації, а аналіз офіційного звіту банку, опублікованого в газеті «Голос України», наводить на думку, що кожна п’ята гривня його кредитів сумнівна щодо повернення. Протягом декількох років НБУ взагалі забороняв йому кредитування юридичних осіб (крім банків). Сьогодні нові керівники Ощадбанку мусують у засобах масової інформації питання про переведення рахунків Енергоринку з Промінвестбанку до Ощадбанку, мотивуючи це тим, що Ощадбанк нібито має переваги тому, що він державний. Тоді постає запитання, для чого ми змінили соціалістичну систему господарювання на сучасну «недолугу» капіталістичну?

Відповідно до Конституції України (стаття 13), всі форми власності рівні перед законом, тим паче що в Енергоринку є підприємства і державної, і приватної власності.

Одержавши відмову в керівництва ПЕК з питання переведення рахунків, нові керівники Ощадбанку посилаються на рішення Президента, прем’єра, хоча таких рішень на сьогодні немає. Є, щоправда, нещодавнє звернення до Президента України В. Ющенка голови його секретаріату пана О. Рибачука, який очолює спостережну раду Ощадбанку, в котрому зазначено, що для реалізації програми розвитку Державного ощадного банку України необхідна державна підтримка, зокрема, «забезпечення проведення тендера для визначення переможця з обслуговування поточних рахунків учасників оптового ринку електроенергії» і звільнення Ощадбанку від частини податку на прибуток. Чи не дивно? Виходить, що Ощадбанку потрібна державна підтримка для перемоги в тендері. Тож, що це за тендер, коли його переможець заздалегідь відомий?

Від продажу «Криворіжсталі» Ощадбанк уже одержав 400 млн. грн., але, схоже, самостійно вирішувати свої фінансові проблеми не може. Тому, певно, здійснюється спроба накачати його грошима енергетичної системи.

Своїми діями владні мужі грубо принижують імідж Промінвестбанку як системного банку, котрий має 84-річну історію і виправдав себе як такий, що сприяв індустріалізації, фінансуванню обороноздатності в роки Великої Вітчизняної війни, відновленню зруйнованого господарства та створенню матеріально-технічної бази країни. В економіку незалежної України Промінвестбанк вклав більш як 50 млрд. доларів США, що вп’ятеро перевищує всі зарубіжні інвестиції. На всіх етапах нашої історії XX століття жоден режим — ні сталінський, ні хрущовський, ні брежнєвський, ні горбачовський — не ламали цю кредитну установу, а завжди її зміцнювали, створюючи тим самим у країні потужний інвестиційний банк.

За своє перетворення на комерційний Промінвестбанк сплатив державі 1 мільярд 839,7 млн. дол. США і сплатив податків державі 1 мільярд 700 млн. грн.

Сьогоднішнім горе-реформаторам це ні до чого. Панують принципи «розділяй і володарюй», «моя влада — моя сила». Доки триватиме чиновницьке свавілля? Розривом грошових потоків у паливно-енергетичному комплексі створюються штучні бар’єри для нормального обороту грошей і їх ефективного використання.

Акцентуючи увагу на цьому питанні, ми рекомендували б державотворцям зупинити подальше розбазарювання народної власності, створити спокій для грошей та передумови реалізації стратегії розвитку економіки незалежної України.

P. S. Коли верстався цей номер, нам стало відомо, що на адресу Міністерства фінансів та Міністерства палива й енергетики надійшов лист, підписаний директором департаменту фінансової політики Міністерства економіки України Р. Жуковським, в якому зазначено: «З метою своєчасного виконання пункту 1 доручення Прем’єр-міністра України Ю. Єханурова від 06.04.06 р. № 13710/1/1-06 до абзацу 4 доручення Президента України В. Ющенка від 03.03.06 р. № 452/16574-01 до листа голови секретаріату Президента України, голови Спостережної ради ВАТ «Ощадбанк» О. Рибачука стосовно «забезпечення проведення тендера для визначення банку-переможця з обслуговування поточних рахунків учасників оптового ринку електроенергії» просимо до 28 квітня 2006 року надати конкретні пропозиції із зазначеного питання на адресу Міністерства економіки».