Стаціонарне відділення Канівського районного територіального центру з обслуговування самотніх непрацездатних людей похилого віку розташоване в селі Степанці Черкаської області. Постійно тут живуть дев’ятнадцять пенсіонерів, чий вік перевищив 75 років. Усі вони жили в різних селах Канівщини, працювали і були потрібні. Багатьох направляють до центру після лікарні, в кого з близьких родичів нікого не залишилося.
Старожил терцентру Микола Пшеничний — інвалід з дитинства, після смерті матері в 1996 році зостався сам-самісінький. Веселий, добрий, завжди готовий допомогти і на кухні, і по господарству.
Олександра Петриченко родом із села Пшеничники. Восени в неї паралізувало ногу, три місяці пролежала в районній лікарні. За цей час її хату геть розграбували, навіть шибки з вікон повиймали. Тут вона живе вже півроку. І годують, і ставлення добре, та все одно дім згадується з болем у серці.
— У центрі чотириразове харчування: суп, борщ, котлети, каші, компот чи кисіль... Самі вдома наші старенькі так і не харчувалися б, — каже кухар центру Віра Козак. — Працюємо з напарницею через день, намагаємося готувати, як удома. Шкода їх дуже.
На території свій сад: варять варення, заготовляють сухофрукти. Поряд майже гектар городу, за яким доглядають і співробітники, і старі. Допомагає також місцеве СТО
«Україна»: добриво завезе, зоре.Спонсори з району привезли подарунки — новий холодильник і газову плиту. От тільки газу в селі немає, тому готують на електроплиті.
— Держава надає 38 гривень на день на харчування й утримання однієї людини. Ще в кожного утримують 25 відсотків пенсії, решту суми кожний може витрачати на власний розсуд, — каже завідувачка територіального центру Світлана Марченко. — Намагаємося створити атмосферу великої родини. До святкового столу і чарчину можемо подати. Начебто й непогано їм тут, та все одно в кожного — самотнє серце.
