Енергетична стратегія України до 2030 року передбачала, що ми почнемо нарощувати власний видобуток природного газу від 2010 року, після вдалого 2009-го, коли з надр підняли 21,35 мільярда кубометрів. Однак саме відтоді наші видобувні компанії почали його згортати. А Україна по суті втратила можливість впливати на обсяги і вартість прокачування газу в Європу. Російський «Газпром» з тих пір уже не приховує, що не просто «сушитиме» усі наші стратегічні пориви до енергетичної незалежності, а й «душитиме» боргами.
Через борги росіяни свого часу забезпечили свою економічну присутність у нашій нафтовій галузі. Потім військово-політичну — в Криму. Вже виношуються плани поглинути частину нашої газотранспортної системи за білоруським сценарієм.
Чи може Україна ефективно протистояти цій зухвалій політиці сусіда? І чи має вона взагалі альтернативні «резерви» розв’язання непростої проблеми забезпечення енергоресурсами? Як вважають фахівці, так. Один з них — запобігання втратам у вітчизняних енергомережах.
Прямо скажемо, дотепер наш великий бізнес більше схилявся «заробляти», пристосовуючись до залежності від російських енергоресурсів, аніж протистояти енергетичним викликам, експлуатуючи свої власні. Адже річ навіть не у самодостатності ресурсного забезпечення, а в ефективності його використання, заміщення, енергозбереження, створення повноцінного ринку альтернативних джерел енергії. На це недвозначно вказує значно вища, ніж деінде, енергоємність нашої продукції, незадовільна диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, блокування реформ, корупція в енергетиці. Про те, що, власне, відбувається на цих теренах, йтиметься у матеріалах під новою узагальнюючою рубрикою «Енерговиклики», яку започатковує у сьогоднішньому номері редакція. Перша публікація присвячується проблемі запобігання втрат електроенергії в українських мережах.