Плюсова погода з бюджетними заморозками

Після двомісячного спаду (на -0,6 відсотка) промисловість навздогін торгівлі відновила в березні рух угору (+0,2 відсотка). Але зростання є мало не рекордним по відношенню до лютого — 13,3 відсотка. Ще одна важлива тенденція: на тлі міцних позицій, які зберегли галузі, орієнтовані на кінцеве споживання, поліпшився стан у металургії та хімічній промисловості. Якщо в січні обсяги виробництва у металургії скоротилися на 4,2 відсотка проти відповідного періоду минулого року, то за три місяці відставання вже становило 1,7. І не дивно: в березні вперше цього року галузь збільшила виробництво на 18,4 відсотка проти попереднього місяця. Результат, звісно, міг бути і кращий. Що завадило його досягти? Загалом — скорочення прибутків меткомбінатів, спричинене кволим поліпшенням кон’юнктури на світовому ринку і подорожчанням енергоносіїв у структурі видатків на виробництво. Але будьмо чесні до кінця: деяким власникам підприємств гірничо-металургійного комплексу ще кортить виводити капітали за кордон через офшорні зони, використовувати лукаві схеми мінімізації податків, а то й просто наживатися на головотяпстві. Скажімо, що б ви думали заважало «Міttal Steel Кривий Ріг» домовлятися з вітчизняними металотрейдерами про поставку продукції? Нічого. Лише настороженість і нерозуміння їхньої ролі на внутрішньому ринку. То, може, на місцях просто бракує тлумачних словників? Жарт, а не смішно. Від Донецької області, наприклад, у загальний фонд держбюджету в першому кварталі надійшло 1122,6 мільйона гривень, інакше кажучи 75,4 відсотка від плану. Розчарували Міністерство фінансів загалом 10 областей країни, а ДПАУ показала найгірший результат за чотири останні роки. Та найбільш прикро, з’ясувалося, що і це не все. Низка профільних міністерств блокує прийняття урядової постанови про відрахування до бюджету частини прибутку держпідприємств. Виходить, і податки недоплачуємо, і державні прибутки не віддаємо. Тоді постає запитання, яким коштом утримувати соціальну сферу? Проблематично одержати за рік 2,8 мільярда гривень дивідендів від прибутків, 2,1 мільярда гривень від приватизації, ніби нечиста сила штовхає уряд до виходу на ринок внутрішніх запозичень. Чи не скидається все це на відверту руйнацію власне системи державної політики? З огляду на мізерну кількість затверджених фінансових планів держпідприємств і суперечку на тижні між главою НАК «Нафтогаз України» Олексієм Івченком та в. о. міністра фінансів Віктором Пинзеником — схоже на те. Я далекий від того, щоб судити, на чиєму боці правда, але очевидно, що тенденція до штучного збільшення видатків підприємств і скорочення обсягів їх прибутків має місце. А якщо серед противників відрахування дивідендів держпідприємств є й Мінпаливенерго, то мені важко уявити, що тут обійшлося без НАК «Нафтогаз України», від якої багато в чому залежить погода в кожному домі. Про це легко думалося минулого тижня, мабуть, на Львівщині, де поблизу села Новий Острів НАК розпочала промислову експлуатацію Дубаневицького газового родовища. І важко, коли з Нью-Йорка і Лондона повсякчас надходили повідомлення про зростання світових цін на нафту, що вже потягнуло за собою зростання цін на бензин в Україні. Високооктановий А-95 у Києві на тижні стрибнув до 4,10 гривні за літр.

Мінфін у першому кварталі таки спромігся перевиконати план за доходами на 2,3 відсотка, проте деякі ризики вже готові матеріалізуватися. Затяжний дефіцит іноземної валюти на ринку через погіршення зовнішньої торгівлі на початку року може похитнути позиції гривні по відношенню до американського долара вже у другому півріччі. І хтозна, чи вистачить Нацбанку резервів для утримання курсу гривні, якщо вони і надалі скорочуватимуться так стрімко, як у першому кварталі, — на 2,14 мільярда доларів США, або на 11 відсотків. Безперечно одне: квітень засвідчує різке зростання видатків держави через невідповідність закладених у держбюджет макропоказників нинішнім реаліям, подорожчання енергоносіїв, невиконання приватизаційних планів і гостру нестачу інвестицій.

У першому кварталі ми мали таку погоду у вітчизняній індустрії, яка дала змогу Мінекономіки на піввідсотка навіть поліпшити піврічний прогноз промислового розвитку. Проте істотне збільшення витрат на тлі податкового недобору вже сформувало дефіцит загального фонду держбюджету у 3,2 мільярда гривень, що експерти небезпідставно порівнюють з бюджетними заморозками. А ще розпочався новий післявиборний етап переділу власності, функцій, повноважень, сфер впливу і капіталів. Я не кажу про чиновницькі портфелі. Я про те, що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку рекомендувала уряду передати їй контроль над усіма суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення, а Держкомфінпослуг не інакше як заперечить. Мінпромполітики виявило нарешті бажання покерувати деякими великими підприємствами з державними частками власності, але ще невідомо, чи визнає свою «профнепридатність» Фонд держмайна України. Усе вказує на те, що й урядові, й Президенту країни не уникнути екстрених непопулярних кроків —від кадрових, які очікуються вже на розширеному засіданні Кабінету Міністрів наприкінці квітня, до законодавчих: уже підготовлено низку невідкладних законопроектів для розгляду новообраним депутатським корпусом, які мають привести бюджетний процес у менш ризиковане русло.