Чому «втікають» кіловати?

Проблема для фахівців не нова. Називають такі дані: середньостатистичний показник втрат в українських мережах сягає 12—14 відсотків. Дехто наводить цифру і у 18 відсотків, а то й ще вище. І це означає, що ледь не п’ята частина вже виробленої електроенергії втрачається десь на шляху від виробника до споживача. І це не тільки технологічна проблема. Бо врешті-решт хтось мусить заплатити за ці втрати. Ось вам і часткова розгадка того, чому тарифи в багато разів вищі, ніж собівартість енергії.

Пригадується виїзне засідання громадської ради при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, яке проводилося на базі ПАТ «Хмель-

ницькобленерго». Тоді озвучувалось таке: в європейських країнах згаданий показник становить лише чотири-п’ять відсотків. І з цього видно, наскільки неефективно працює наша вітчизняна енергопостачальна мережа. До 2030 року планували довести показник втрат в електромережах до дев’яти відсотків.

Саме така цифра, а то й менша, фігурувала в нашій статистиці ще в дев’яностих роках (!) минулого століття. Що це: некомпетентність, помилка, неспроможність йти в ногу з вимогами часу? А чи, може, навмисна «стратегія», коли комусь вигідно, аби мережами вільно «курсували» втрати? Останнє твердження може видатися декому абсурдним. Але як інакше пояснювати той факт, що там, де весь світ навчився економити, ми стали втрачати більше?

Запитайте в досвідчених енергетиків, у чому причина, і у відповідь почуєте банальне: багато втрачаємо там, де... просто крадуть. А цьому допомагають неналежні системи обліку, і не останню роль відіграє застаріле обладнання.

— Сьогодні навіть важко в це повірити, але бували моменти, коли втрати в нашій мережі сягали п’ятдесяти (!) відсотків, — поділився спогадами начальник Летичівського РЕМу Андрій Гром. — І це переважно через те, що споживачі просто намагались усілякими методами вкрасти електроенергію.

Район був специфічний, бо, на відміну від інших, не мав газопостачання. Тож майже сімнадцять тисяч побутових та юридичних абонентів користувались послугами лише енергетиків. При цьому проконтролювати кожного було вкрай важко.

Нині картина зовсім інша. Не без гордості розповідають, що втрати в мережі стали навіть меншими, ніж у середньому по країні. І все це насамперед завдяки величезній роботі, котру провели енергетики, з одного боку, вдосконалюючи технологічний процес, з другого — йдучи назустріч споживачеві. Адже саме в цьому районі, в Меджибожі та Летичеві, були збудовані й обладнані сервісні центри європейського зразка. Так, у «Хмельницькобленерго» хотіли продемонструвати: ми робимо все, щоб кожен клієнт отримав в максимально зручних умовах послуги найвищої якості. Та, з іншого боку, це дає і нам право вимагати від нього чесності в стосунках і розрахунках за спожиту енергію.

 Якщо взятись перераховувати всі технічні новації, над якими компанія працює останніми роками, це складе довгий список. Так, тільки на ремонт та технічне обслуговування мереж протягом двох останніх років було використано близько сімдесяти мільйонів гривень. Цьогоріч планується витратити на це ще понад 30 мільйонів. 

Спираючись на наукові досягнення в енергетичній галузі, хмельницькі енергетики розробили пересувну лабораторію перевірення трансформаторів струму та напруги, якою нині користуються майже всі обленерго країни, Укрзалізниця і навіть колеги з Білорусі. Мало того, вже проводиться необхідна сертифікація, і невдовзі лабораторія буде представлена на європейському ринку.

А тим часом хмельничани подивували фахівців ще однією лабораторією для енергоаудита розподільчих мереж, котра укомплектована всіма засобами вимірювань, які дозволяють «поставити діагноз» електричній мережі з усіма її складовими, а головне — виявити ті ділянки, де відбуваються найбільші втрат. Тобто, одночасно проводиться як діагностика, так і енергоаудит мереж.

Перелік усіх новацій надзвичайно цікавий фахівцям. Але резонно постає запитання: «Що отримає від їх запровадження як компанія, так і її клієнти, а це ні багато ні мало, а 550 тисяч побутових та 19 тисяч юридичних осіб-споживачів?

Безсумнівно, левова частка всіх цих заходів спрямована на те, щоб максимально зменшити всі втрати електроенергії і надати споживачу товар високої якості.

— Але нинішній технічний стан електромереж потребує значних коштів на їх повне відновлення та реконструкцію. Відповідно до нашої стратегії, на 2012—2015 роки для компанії сума мала би становити понад 1,2 мільярда гривень, — розповів генеральний директор ПАТ Олександр Шпак. — На жаль, таких коштів немає. В щорічну інвестиційну програму, яку схвалює НКРЕ, закладається лише близько 70 мільйонів гривень. 

Але, хоч як парадоксально, така робота ПАТ «Хмельницькобленерго» — це швидше виняток, ніж правило у вітчизняній енергетиці. Вона тримається здебільшого на ентузіазмі керівника та відданості справі колективу, а не на суттєвій державній підтримці та стимулюванні. Адже, інвестуючи значні суми у технічний розвиток, компанія практично не отримує будь-яких преференцій, порівняно із тими, хто не тільки не економить, а й безконтрольно губить кіловати.

До того ж, хоч як дивно, охочих повторити їх практику серед подібних вітчизняних компаній не так вже й багато. 

 

Хмельницький.