Цими днями гріх не згадати про тих, хто в ту лиховісну ніч 26 квітня першим прибув на приборкання стихії. Це особові склади чергових караулів ВПЧ-2 охорони ЧАЕС та СВПЧ-6 охорони міста Прип’ять. Із 85 пожежних, які приборкували вогняну заграву, 54, що отримали великі дози опромінення, невдовзі було госпіталізовано до московських, київських та іванківської лікарень.
Не всі з них вижили тоді. Багатьох смерть наздогнала згодом. Як і колишнього начальника ВПЧ-2 Леоніда Телятникова. Його удостоєно звань Героя Радянського Союзу, почесного громадянина міста Києва, генерал-майора внутрішньої служби. Після тяжкої хвороби помер у грудні 2004 року на 54-му році життя...
Л. Телятников не один з вогнеборців, хто до кінця виконав свій обов’язок. Але ціною власного життя і здоров’я. Напередодні цієї сумної річниці працівники центрів пропаганди управлінь МНС в Миколаївській, Чернігівській, Чернівецькій, Рівненській й інших областях надіслали розповіді про своїх земляків, які побували у різні дні на ЧАЕС і передчасно пішли з життя. Працівник Миколаївського облуправління Світлана Водолаза називає прізвища десятьох земляків, які не дожили до цього дня. А загалом приборкували атомного монстра понад 6000 пожежників. Вони врятували Україну, весь світ від ще більшого лиха.
Ми, що живі нині, не маємо права забути про їхній подвиг. А в річницю трагедії зобов’язані низько вклонитися їм і віддати належну шану.
Утім, такого само вшанування заслуговують і міліціонери, і будівельники, і зв’язківці, і водії вантажних автомобілів, автобусів та інших транспортних засобів, і авіатори, і вчені, які вгамовували розбурханого реактора, евакуйовували мешканців Прип’яті та Чорнобиля, в екстремальних умовах у стислі строки спорудили рятівний саркофаг...
