Успіх — дитя наполегливості

Але ж створити за шість днів світ одному, без помічників, лише Богові під силу було. І якби керівництво ВАТ «Український науково-дослідний і проектний інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського» (УкрНДІПСК) 15 років тому обрало шлях багатьох нинішніх можновладних балакунів — стояла б (у ліпшому разі) нині відома установа на колінах. Банкрутства вона уникла, переконаний, тільки завдяки «далекобійній» зваженій кадровій політиці.

Яблука від Шимановського

Нею, безумовно, переймалися всі директори інституту, створеного в далекому 1944-му. Але найбагатшим на плоди був сад, вирощений під керівництвом Віталія Миколайовича Шимановського, чиє ім’я носить УкрНДІПСК уже шостий рік.

За 20 років (1980—2000) він зумів не тільки зберегти вирощене попередниками, а й істотно збільшити продуктивність «саду». Під його керівництвом і за особистої участі розроблено понад десять тисяч проектів, серед яких мости і телевежі, елінги і заводи металоконструкцій, каркаси унікальних будинків і споруд. А ще столичні Національний палац «Україна», вокзал «Південний», майдан Незалежності, пішохідний міст, бібліотека імені Вернадського, Український дім, сумний об’єкт «Укриття» на ЧАЕС...

Технічні шедеври, за якими судять про рівень розвитку архітектурного мистецтва і технологічних можливостях країни, можна побачити в Москві, Донецьку, Тбілісі, Магадані, в Індії та Китаї, Іраку і Болівії, Алжирі та Нігерії... Понад 50 країн світу знають продукцію київських проектувальників.

Віталій Миколайович ще в 1983-му домігся статусу науково-дослідного інституту, при ньому з’явилася й експериментальна база в Броварах. Відтоді вчені та інженери НДІ займаються реконструкцією і розробкою нових типів будівельних систем з металоконструкцій, яким не було (і немає!) аналогів не лише в країнах СНД.

З ім’ям Віталія Шимановського, котрий зумів зібрати під одним дахом цвіт вітчизняної науки в сфері проектування, пов’язано низку прогресивних технічних розробок, завдяки яким колектив НДІ і сьогодні з упевненістю дивиться в майбутнє.

Не завжди так було

«Єдиний розумний спосіб навчати людей — це подавати їм приклад», — писав Альберт Ейнштейн. В УкрНДІПСК працює добра дюжина послідовників обдарованого вченого й організатора. Та сама серцевина колективу, що живе за прикладом наставника і готує собі гідну зміну.

— Але і нас, на жаль, не обійшла кадрова криза після розвалу Союзу, — згадує головний конструктор відділу цивільних і промислових споруд Борис Фурман, котрий працює в установі 50 (!) років. — Ми бідували без припливу нових сил. Сидиш, бувало, на зборах, сумно вдивляєшся в обличчя колег-ветеранів і запитуєш себе: «Хто ж піде далі нашою дорогою?».

— Наші терпіння і наполегливість винагороджені, — відзначає Вадим Гордєєв, один із «аксакалів» установи, перший заступник голови правління ВАТ. — Сьогодні в інституті 20 відділів і близько 100 груп проектувальників, у тому числі спеціалізованих, єдиних в Україні за профілем роботи.

Їхні послуги затребувані, про що свідчить туго набитий портфель замовлень. Повернімося, приміром, у відділ, де працює Борис Фурман. Тут 32 фахівці, семеро з яких — наставники, п’ятеро — молодь, інші — працівники середнього покоління. Є в кого вчитися і кого вчити. На завантаженість тут не ремствують — відділи на самооплатності: що більше заробили, то більше одержали. Це значить, кожен зацікавлений підвищувати кваліфікацію, щоб бути максимально корисним. І підніматися службовими сходами.

Будь кар’єристом

Із двома кар’єристами в кращому значенні цього слова я познайомився на зустрічі з молодими фахівцями. Вели мову про наставництво, ставлення до вчорашніх випускників вузів, стимул «робити себе». Наприклад, Володя Світличний, який п’ять років тому прийшов у НДІ зі столичного національного авіаційного університету (НАУ), починав інженером третьої категорії. Через рік атестували його на другу, потім — на першу. Сьогодні він керівник групи (наставник — головний інженер проектів Владлен Яковлєв).

Михайлові Кобикову, колишньому випускнику КІСІ, довірили керувати групою ще раніше — через два роки («опікун» — Олександр Санковський). Його цілеспрямованість і старання помітили старші колеги ще в студентські роки, коли Михайло стажувався. Запропонували залишитися, забезпечили робочим місцем, уклали договір, де обумовлено певні пільги; зацікавили неабиякими проектами, перспективою.

За такою схемою у ВАТ працюють з усіма молодими фахівцями, яких щорічно з вузів приходить майже 25. Як результат, звідси практично не йдуть у фірми.

— Там більше платять, факт, але хазяїн не навчатиме вас розуму, а лише вимагати максимальної віддачі. Якщо чогось не знаєш — йому «до лампочки». У нашому ж інституті байдужих просто бути не може, прагнення знати і вміти продиктовано поважним ставленням до молодого.

Так говорили мені хлопці, нітрохи, гадаю, не кривлячи душею.

Лише цифри

В УкрНДІПСК працюють 17 відсотків пенсіонерів, 35 відсотків — віком до 35 років, інші — від 35 до 60.

Плинність кадрів — до 4 відсотків. Середня зарплата — більш як 1600 гривень. ВАТ має дев’ять регіональних відділень.

Як ростять зміну акціонери?

Саме ростять, а не беруть готових професіоналів, що було б простіше і дешевше, але не престижно. Як, скажімо, у прославленому НДІ опинилися більшість випускників із групи Наталії Чабан, наукового співробітника?

— Прийшов до нас, третьокурсників НАУ, викладач Олександр Шимановський, — згадує Наталя Олександрівна. — Мало хто знав, що він очолює УкрНДІПСК, а ще менше було тих, хто пов’язував свою долю з цією успішною установою. Але зацікавив нас Олександр Віталійович, переконав, запропонував...

«Полювання» на уми молоді та допитливі ведуть акціонери і в КІСІ, і в Полтавському, Харківському вузах, з якими творчо співробітничають проектувальники не один рік. Вони придивляються спочатку до студентів, потім запрошують їх на переддипломну практику, допомагають захиститися і... відкривають можливості для подальшого зростання.

Зростання інженерного. Адже головна продукція інституту — проект, що в перекладі з латинської означає «кидок уперед». А про який кидок можна говорити, якщо наука тримається на учених-«аксакалах»? Хто її рухатиме завтра? Хто генеруватиме ідеї й утілюватиме їх у бездоганний продукт?

Про це багато розмірковував Олександр Шимановський з однодумцями. На той час ВАТ стало головним НДІ будівельного комплексу країни. Базове підприємство Мінбуду з науково-технічної діяльності в галузі металобудівництва сьогодні є монополістом у розробці норм і стандартів, методичної документації. Усі технічні умови в сфері металоконструкцій проходять експертизу у киян. З УкрНДІПСК співробітничають президентські та урядові структури, фірми і підприємства, які мають справу з будівництвом промислових, наукових, торговельних, спортивних і культурних об’єктів. Відповідальність лягла на плечі Шимановського-молодшого і колективу важким, але почесним тягарем. Довіру можна було виправдати, розкрутивши маховик науково-дослідницьких робіт.

Так спочатку в НДІ народилися філії кафедр згаданих вузів. На їхній базі студенти проходять відповідну практику під керівництвом учених і практиків. Кращі зі студентів одержують від акціонерів стипендію імені В. Н. Шимановського; мають можливість працювати за сумісництвом у відділах НДІ; брати участь у різних наукових семінарах і конференціях.

Готуємо, захищаємо

А три роки тому акціонери звалили на себе ще одну приємну ношу: взялися ростити конструкторську еліту. Не тільки для себе.

— Міністерство освіти і науки спочатку довірило нам готувати науково-технічні кадри вищої кваліфікації для будівельної галузі країни, — розповідає Олександр Шимановський, голова правління ВАТ, заслужений діяч науки і техніки, академік, доктор наук, професор. — А, крім аспірантури і докторантури, у нас створена спеціалізована вчена рада, яка приймає до розгляду і проводить захист дисертацій. Одне слово, відбираємо, готуємо, захищаємо.

Лише цифри

В інституті працюють 700 осіб, із них 450 — дипломовані інженери, 26 докторів і кандидатів наук, у тому числі два заслужені діячі науки і техніки, один член НАНУ, 15 дійсних членів українських і 5 — міжнародних галузевих академій і асоціацій. Школу проектування в інституті пройшли тисячі фахівців України, Росії, країн Балтії, Закавказзя, Казахстану. Сьогодні на двох спеціальностях навчаються 18 аспірантів і 2 докторанти.

Не кожен класичний вуз МОНУ може похвалитися подібною науковою діяльністю, а вже іншого такого НДІ в країні годі й шукати!..

...Про безперервність цього процесу, а також про наступність свідчить цікавий факт. Свого часу керівником дипломної роботи Наталії Тищенко був чудовий вчений Михайло Кондра. Він потім став її, аспірантки, науковим керівником. На жаль, Михайло Петрович помер. Але здобувачка вченого ступеня кандидата наук не залишилася без опіки — її консультує тепер Вадим Гордєєв, який більш як 30 років тому був науковим наставником Кондри. Нині Вадим Миколайович — перший заступник голови правління, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор.

Не гріх згадати й інших учених-довгожителів: Олександра Оглоблю, династію Ігоря Овдієнка (дружина Галина, дочка Марина, брат Володимир), Нінель Стотланд (прийшла в інститут школяркою в далекі 1950-ті) та її чоловіка Леоніда Шльомовича, Ігоря Лебедича, Костянтина Шварца, Юрія Іванова, Віктора Лисова, Івана Волкова, Анатолія Перельмутера, Бориса Бута...

Це на їхньому та інших рахунку понад 320 патентів і авторських свідоцтв на винаходи, 40 державних і відомчих нормативних і методичних документів. Їхні наукові досягнення відзначено державними преміями, високими нагородами.

...І, нарешті, аж ніяк не останній штрих успішної роботи ВАТ УкрНДІПСК і ефективної кадрової політики, що приносить вагомі результати. Восени на базі інституту буде проведено міжнародну конференцію з проблем металобудівництва. У ній візьмуть участь видатні вчені зі світовим ім’ям. І молоді таланти кузні кадрів — ВАТ «Український науково-дослідний і проектний інститут сталевих конструкцій імені В. Н. Шимановського».