Цю конвертаційну структуру працівники СБУ назвали
«рибка-прилипала» не випадково. «Поплававши» у сприятливому середовищі одного великого комерційного банку, вона почала каламутити воду в другому. І небезуспішно.Особливими новаціями ця афера, як кажуть фахівці, не вирізнялася. Її автори послуговувалися старою перевіреною схемою, суть якої була в переведенні грошей у готівку через ланцюжок фіктивних фірм на підставних осіб. Новоспеченими
«бізнесменами» ставали малозабезпечені громадяни, котрі за жалюгідну винагороду (часом за десять гривень) робили послуги малознайомим «конвертаторам». Спочатку загальне керівництво «проектом» здійснювала співробітниця банку, в якому було відкрито рахунок фірми-фантома, а її подруга, котра формально була директором цієї нібито структури, тільки виконувала вказівки. Але потім, розібравшись, що до чого, подруга почала працювати самостійно: підбирала «клієнтів», людей, які мали виконати роль підставного «бізнесмена». Посадова особа банку лише контролювала проходження коштів по рахунках. Клієнтів не бракувало. Керівники підприємств, в яких виникла потреба перевести в готівку ту чи іншу суму, сповіщали про це або співробітниці банку, або «директорові» фірми, перераховували гроші на рахунок фіктивної комерційної структури, до того ж призначення платежу було віртуальним, як тепер кажуть, що випаровується. Іншими словами, помацати, побачити його було неможливо. Скажімо, рекламні послуги, пально-мастильні матеріали тощо. З рахунка фіктивної фірми гроші надходили на рахунки приватних підприємців. Далі — на рахунки фізичних осіб. Підставних, звичайно.Згодом цей конвертаційний центр довелося закрити. Причина проста: банківська працівниця перейшла на нову роботу до іншого комерційного банку. Оговтавшись, зваживши можливості, наша героїня взялася за старий проект на новому місці. Щоправда, з подругою зв’язуватися не стала — дуже вже вона прудка в цих справах. Знайшла іншого
«директора» — хлопчика з освітою вісім класів. Хоча особливого розуму на цій посаді і не було потрібно. Головне, щоб мовчав, нікуди не влазив, у потрібний час підписав документи й отримав свої 100 гривень. А що ж інші співробітники банку? Невже нічого не помічали? Помічали, але робили вигляд, що це не їхня справа.Якщо грошові кошти не знімали з рахунка, а повертали назад (за рахунок транзиту через підставну структуру), організатори операції одержували один відсоток від суми.
«Обналичнення» коштувало трохи дорожче — від 3,5 до 4,5 відсотка, залежно від суми і відносин із клієнтом. Крім того, банки одержували один відсоток від суми за розрахунково-касове обслуговування. Цим, вочевидь, і пояснюється те, що службовці вперто не помічали дивних речей, що відбувалися в них на очах. Вони певною мірою причетні до того, що збитки, завдані державі внаслідок діяльності першої конвертаційної контори, становили 16 млн. грн., а другої — 4 млн. грн. Переважно це були кошти підприємств колективної і державної форм власності. Їх набралося близько сорока.А ось інша історія. В одній з луганських філій комерційного банку України двоє молодиків, одному з яких всього 23 роки, відкрили кілька рахунків у доларах США. Через певний час сюди почала надходити валюта. Заробляли ці гроші з допомогою
«всесвітньої павутини». Через інтернет-аукціон «EBAІ» ці два молодики пропонували до продажу товар, якого, зрозуміло, насправді не існувало. Різні там чудодійні препарати, «круту» електроніку тощо. Користувачі, що зацікавилися цією пропозицією, надсилали гроші за товар на зазначені рахунки іноземних компаній і на цьому їхній зв’язок із продавцями закінчувався. Ні грошей, ні товару.Рахунки за кордоном були відкриті на підставних осіб (співвітчизників там досить), а потім за міжнародними розрахунковими системами надсилалися гроші на рахунки в Луганську філію банку. За деякими даними, зловмисникам вдалося отримати в такий спосіб 150 тис. дол. США. Службовці банку зіграли й у цій авантюрі не останню роль. За даними УСБУ, під час проведення фінансових операцій до Луганська з-за кордону надходили повідомлення про термінове повернення грошей. Але,
«йдучи назустріч клієнтові і підвищуючи якість його обслуговування», банківські службовці закрили рахунки і гроші не повернули.Бюро протидії фінансовим злочинам Міністерства фінансів США підтвердило припущення, що місцем свого злочину луганчани обрали саме їхню країну. Чому? Пояснення, з’ясовується, просте. Що стосується України, то, по-перше, тут мало користувачів мережі Інтернет, по-друге, навчені гірким досвідом минулих років, українці не довіряють різним
«пірамідам» і конторам на кшталт «роги й ратиці». Та й купівельна культура, треба визнати, у нас низька. От, скажімо, європейці перш ніж щось купити, бажають його помацати, як то кажуть, спробувати на зуб. В Америці ж купівля через Інтернет сьогодні на піку популярності. Цим зловмисники і скористалися. Сьогодні у взаємодії з НЦБ Інтерполу США ведеться робота із встановлення кола потерпілих.Луганськ.
