Наш кореспондент у Скандинавії розповідає про життя шведської сім’ї фермера,про її повсякденні турботи, відпочинок і захоплення

Коли ожив будинок

Подружжя Гуннел і Боуен Люфбакки живуть у шведській провінції Фінляндії на своєму хуторі. Їхній будинок за місцевими вимірами невеликий, лише на шість кімнат, але дуже затишний. Можливо, через те, що Гуннел кохається у кімнатних рослинах і їх оселя навіть похмурої днини схожа на веселковий квітник.

Однак самі господарі вважають, що їх дім став «живим і теплим» відтоді, як вперше пролунали у ньому дитячі голоси. Сталася ця радісна подія після двадцяти років шлюбного життя. Переконавшись, що лікарі безсилі допомогти у народженні власних малюків, Гуннел і Боуен всиновили двох немовлят. Хлопчика-сироту вони привезли з Індії, а дівчинку — з В’єтнаму.

Тепер їх синові Кіму п’ятнадцять років. Він серйозна і відповідальна людина. На шкільних канікулах підліток працює разом з батьком на тваринницькій фермі, а також заробляє «кишенькові» гроші на станції обслуговування автомобілів. Кім дуже любить музику, має багато друзів. Тож застати хлопця вдома — марна справа. Навіть коли я робила знімок Люфбакків для газети, непосидючого «парубка» не було дома. Гуннел сказала, що той побіг на побачення зі своєю подружкою.

Мікаела, тринадцятирічна донька подружжя, також енергійна і життєрадісна. Вона завзята спортсменка-лижниця. Всю зиму ледь не щодня бігає кроси по десять кілометрів. Всі полиці в кімнаті дівчинки заставлені кубками переможця змагань. Влітку Мікаела займається легкою атлетикою, багато плаває, ганяє на велосипеді. А ще симпатична чорнявка любить разом з мамою розмальовувати порцеляну. У Гуннел це хобі — декоративний розпис тарілок. У цій справі вона досягла великої вправності і неабиякої майстерності.

Усі гості Люфбакків захоплюються мистецькими витворами домогосподарки, її естетичним смаком. Гуннел тішить визнання її хисту не лише знайомими, а й відвідувачами виставок декоративно-ужиткового мистецтва, які щороку проводять у найближчих до їх хутора містечках. Втім, навіть на найнаполегливіші прохання, майстриня своїх виробів ніколи не продає. Гуннел каже, що займається розписом для душі, тому з радістю дарує візерунчасті тарілки родичам і друзям.

Господарство Люфбакків

Фермером Боуен став не відразу. Коли одружилися з Гуннел, шоферував, вечорами і у вихідні займався ремонтом машин. Заробивши грошей, побудував дім, ферму, складські приміщення. Взяв в оренду землю і почав вирощувати зернові культури.

Зараз Боуен Люфбакк має 26 гектарів власної ріллі та 31 гектар лісу. Ще 14 гектарів сільгоспугідь орендує у сусідів поважного віку. На повністю автоматизованій і комп’ютеризованій фермі вирощує свиней. За 85-90 днів тварини набирають забійних кондицій і фермер закуповує нову партію «п’ятачків».

За рік Боуен тричі продає свою живність — по одному євро 50 центів за кілограм живої ваги. До речі, у будь-якому фінському супермаркеті кілограм свинини коштує від 3 до 15 євро.

У фермерському господарстві своя техніка: кілька тракторів, сівалки, вантажні автомобілі. З одного гектара поля Боуен одержує більш як по 4 тонни кукурудзи та інших зернових. Держава, звичайно, дотує сільське господарство, і Люфбакки також забезпечені відчутною фінансовою підтримкою.

На запитання, скільки саме «капає» з державної скарбниці у кишеню фермера, Боуен відбувся жартом: не треба, мовляв, лякати українців великими цифрами...

На майбутнє у фермерської родини є конкретні плани. Подружжя задоволене тим, що у Кіма вроджена любов до сільського господарства і він хоче продовжити батькову справу. Такі ініціативи, знов-таки, не проходять повз увагу держави.

Для всіх громадян, які досягли 18-річного віку і мають намір займатися фермерством, виплачується солідний стартовий капітал. Крім того, молоді люди безплатно проходять навчання у сільськогосподарській школі. Кім уже зараз готується до самостійного господарювання, а батько, каже він, буде у нього «науковим консультантом».

У комуні та на відпочинку

Фермер Боуен шанована в окрузі людина — протягом багатьох років він входить до виконавчої ради комуни села Вйора. Комуна у Фінляндії — це щось на взірець нашої сільради. Причому назва органу місцевого самоврядування повністю відповідає своїй назві. Найперша турбота її виконкому — забезпечення комунальних потреб населення.

Коли Люфбакки від’їжджають на відпочинок за межі країни, комуна піклується про їхнє фермерське господарство. Як більшість співвітчизників, Гунелл з Боуен та дітьми полюбляють проводити літню відпустку на Багамських чи Канарських островах. Причому рідна країна не забуває про те, що Кім і Мануель — усиновлені. За цей благородний вчинок їхні батьки щороку мають оплачувану державою відпустку і фінансову підтримку.

У вихідні та свята родина фермерів часто приймає у себе гостей. Гуннел — чудова господиня, готує смачні національні страви. У домі навперебій звучить шведська, фінська, англійська і ось тепер — ще й українська мови. Люфбакки надзвичайно товариські, гостинні і люблять спілкуватися з людьми. Ми багато говоримо про близькі і далекі країни, про менталітет різних народів, традиції та обряди. Подружжя дуже цікавить наша Україна, «помаранчева» революція і ... сільське господарство. Хазяйновитий Боуен, який тридцять років тому з нуля заснував свою ферму, ніяк не втямить, чому на багатющих українських чорноземах пробуксовує наше село. Чому не впорядкований Крим, унікальна природна перлина. «Ось не поїду, — каже, — на Канари, а помандрую в Україну. Надто вже цікавить мене її загадка».

...Може, й справді, швед Люфбакк підкаже нам як стати господарями?

Інна ТИТАРЕНКО-ПАМПУР.

Фінляндія.