Усі політичні сили, що входять до блоку
«Наша Україна», схвалили протокол про порядок формування коаліції демократичних сил — «НУ», БЮТ і СПУ, на основі проекту меморандуму від 26 березня. За «маленьким» винятком — шостого пункту цього документа. Більшості українців, стомлених післявиборними переговорами політиків, залишалося б лише порадіти з приводу порозуміння між «помаранчевими» лідерами загалом, і, зокрема, з їхньої нелюбові до всіляких шісток (у прямому і переносному ставленні до шостого пункту). Але це тимчасове вдоволення лише для тих, хто за отим «маленьким» винятком не побачив великої проблеми.Шостий пункт передбачає з-поміж іншого найпринциповіше кадрове рішення: право пропонувати кандидатуру на пост глави уряду тій силі, яка набрала на парламентських виборах найбільшу кількість голосів. Тобто ця сила — Блок Юлії Тимошенко, чиїм виборчим логотипом, нагадаю, було червоне сердечко, і цей кандидат, поза будь-яким сумнівом — Юлія Тимошенко.
«
Шостий пункт порушує всю логіку документа і переговорного процесу загалом», — вважають «нашоукраїнці» і про це йдеться в заяві їхньої прес-служби. Мовляв, у ньому є некоректні і спірні посилання на проект меморандуму, а цих проектів меморандумів кілька і вони неузгоджені між собою. А речник «НУ» Борис Беспалий ще категорічніший: «В історії створення коаліції не було жодних меморандумів».Виходить, інші два учасники майбутньої (так хочеться вірити!) коаліції — БЮТ і СПУ, які ще два тижні тому підписали протокол про порядок формування цієї самої коаліції і домовилися процедурно скріпити парламентську дружбу відповідною угодою після відкриття першої сесії Верховної Ради нового скликання, не той документ підписали? Отака халепа на старті
«тріумвірату»! Або ж навпаки — одна із трьох сторін переговорів зробила вигляд, що то не той документ...Якщо в підписаному соціалістами і бютівцями коаліційному документі дві сторони перемовин не мають права вето на кандидатуру, запропоновану третім учасником коаліції, то нинішнім своїм рішенням
«НУ» загалом «заветувала» головне кадрове питання. Хто і як після вилучення шостого пункту проекту меморандуму пропонуватиме кандидатуру майбутнього Прем’єр-міністра і як її між собою узгодять учасники коаліції?Майбутнім Прем’єр-міністром Соцпартія і БЮТ бачать представника бютівців. Майбутнім Головою Верховної Ради БЮТ і СПУ (останні, сподіваюся, не проти, хоч офіційної позиції не висловлювали) бачать Олександра Мороза. Судячи з усього, у третього члена
«тріумвірату» власне бачення: «На мою думку, коли «Наша Україна» отримає прем’єра, СПУ — спікера, а БЮТ отримає міністрів і губернаторів — це буде гарна кінцева мета переговорів», — щойно заявив в одному з телеінтерв’ю Петро Порошенко.Отже, у
«тріумвіраті» — два проти одного. Що більше, знає навіть дошкільня. Утім, може бути і три проти одного. Це тоді, коли глава держави стане понад партійними інтересами і зважиться сказати окреме президентське слово. Саме президентське, як арбітра нації! Ні для кого не секрет, що «роздоріжжя біля підніжжя» майбутньої демократичновладної (іншою мовою —помаранчевої) коаліції уже набридли пересічним громадянам, які, на відміну від політиків, під час виборів засвідчили свої політичні симпатії. І нині вони навряд чи поділяють висловлену раніше думку лідерки БЮТ про те, «Нашу Україну» на переговорах з формування коаліції демсил має представляти особисто почесний голова партії НСНУ Віктор Ющенко. Так само громадяни проти того, щоб своєю окремою позицією Віктор Андрійович у процесі створення коаліції довів до ситуації, коли у «тріумвіраті» виявиться два проти двох — тут логікою бухгалтера не обійтися, адже в політиці два і два — все одно, що множення на нуль.Попередні заяви Віктора Ющенка про потребу початку переговорів майбутніх коаліціянтів не з посад, а з програм і стратегії розвитку держави швидкоплинний час покрив пліснявою. Програми, судячи з усього,
«проїхали», і... знову вперлися в посади. Що далі?«
Президент Віктор Ющенко не буде втручатися в переговорний процес зі створення коаліції», — заявляє, як стверджує один із телеканалів, прес-секретар глави держави Ірина Геращенко. Мовляв, це не функція Президента, він веде «винятково відкритий діалог з усіма політичними лідерами», а політпартії мають засвідчити відповідальність перед народом.З тезою про відповідальність партій не посперечаєшся. Але як бути з тим що, з одного боку, глава держави не вважає за доцільне втручатися у формування парламентської коаліції, а з другого —не заперечує доцільності закладеного у проект меморандуму положення про те, що Президент очолює вищу раду коаліції?
Утім, у політично туманному місяці після дня виборів усе-таки маємо деяке прояснення: якщо раніше, судячи з публічних заяв Юлії Тимошенко, опонентами її чергового сходження на прем’єрський пост були три нехай і впливові, але поодинокі
«нашоукраїнці» Петро Порошенко, Олександр Мартиненко і Юрій Єхануров, то після позавчорашнього рішення бачимо, що це уже й позиція керівних органів (не плутати з цілими партіями!) «Народного союзу «Наша Україна», ХДС, ПППУ А. Кінаха, Народного руху, КУН О. Івченка, «Собору» А. Матвієнка. І друге: до формування «помаранчевого тріумвірату» публічно підключено регіональні партійні осередки. Слідом за вказівкою з центру низовим організаціям БЮТ не блокуватися з представниками Партії регіонів президія ради партії «Наша Україна» скерувала своїм партосередкам заборону підписувати коаліційні угоди на місцях з тими, хто не входить до блоку «Наша Україна», без дозволу з центру. А це вже, кажучи мовою військових, мобілізаційні ознаки, а не демобілізація у зв’язку з перемогою.
