Екологічна міна сповільненої дії
На полях Харківщини накопичилися тисячі тонн прострочених пестицидів
Ситуація така критична, що до її вирішення підключилася СБУ. У результаті перевірок порушено кримінальні справи, і місцева влада все-таки взялася за ліквідацію отрутохімікатів.
Наприклад, у селі Геніївка Зміївського району колись був процвітаючий колгосп, добрива — пестициди і нітрати — тоннами завозили на поля. Потім господарство з відомих причин розвалили, а слідом — і сховище прострочених отрутохімікатів. Спочатку місцеві жителі з ентузіазмом розтягували мішки і бочки, але після того, як у свинарнику, побудованому з розібраної цегли, здохли всі свині, об’єкт почали обходити стороною.
Сховище з дахом, стінами і бетонною підлогою вважають не дуже небезпечним для навколишнього середовища, але таких одиниці. Більш поширена картина — зотлілі мішки просто неба, після кожного дощу отрутохімікати потрапляють у землю і водоносні горизонти. Після чого з найближчих колодязів води вже не можна напитися.
Начальник прес-групи управління СБУ в Харківській області Олександр Манжос підтверджує, що просто неба, фактично нічиї, в області зберігаються тисячі тонн нібито добрив, які ще років двадцять тому було заборонено для використання в сільському господарстві.
За результатами розслідування СБУ природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справу про завдання шкоди навколишньому середовищу на півмільйона гривень. Але чи можна порівняти тільки грошима наслідки такого, з дозволу сказати, господарювання на землі?
Утилізація однієї тонни таких шкідливих речовин коштуватиме сільгосппідприємствам 12 тисяч гривень. У кожному сільському районі, майже в кожнім господарстві отрутохімікати обчислюються десятками тонн. Якщо провести нескладні арифметичні дії і порівняти їх результат з мізерними доходами господарств і районних бюджетів, то неважко зрозуміти, що найчастіше завдання із знешкодження цієї екологічної міни сповільненої дії не під силу і для агроформувань, і для місцевих адміністрацій. У ліпшому разі кошти знайдуться на те, щоб запакувати пестициди в герметичну тару і звезти на зберігання в спеціально обладнаний склад. Але це тільки половинчате розв’язання проблеми.
Микола КОСИЙ.
Харківська область.
Ні зерна, ні коштів
Скандальна
«справа елеваторів» набуває загальнодержавного звучання. Ще 2004 року керівництво ДАК «Хліб України» по-сімейному розпорядилося передати Мирівський та Балівський елеватори в оренду на п’ять років ТОВ «Орільський об’єднаний елеватор». Намір фінансової угоди прикривався нагальною потребою покриття витрат на придбання зерна до держрезерву. Ці потужні зернозберігаючі комплекси Томаківського та Дніпропетровського районів активно заготовляли зерно врожаю агропідприємств та фермерських господарств до держрезерву, й там нині є сотні тисяч тонн пшениці, ячменю та соняшника.За словами заступника голови правління ДАК
«Хліб України» Сергія Лобаса, нещодавно договір оренди було визнано недійсним, але орендар відмовляється повернути належну документацію ДАК «Хліб України», мовляв, будемо чекати вирішення конфлікту у Вищому господарському суді України. Особливо бентежить аграріїв області те, що, за їх відомостями, за документально підтвердженими попередніми обмірами, там виявлено недостачу збіжжя, що закладалося на зберігання, на 5—8 відсотків. А це — десятки мільйонів гривень, які вони вже не зможуть одержати під весняно-посівну кампанію, що розгорнулася на полях Дніпропетровщини.Сергій Лобас стосовно ситуації, що склалася, зазначає:
— Протягом останніх місяців сільгоспвиробники, які свого часу заклали на зберігання зерно в Мирівському та Балівському елеваторах, не можуть отримати свою пшеницю, ячмінь чи соняшник і напередодні посівної залишилися без зерна і коштів.
Перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Альохін, який утрутився в розв’язання проблеми, створив робочу групу з представників КРУ, податкової адміністрації та правоохоронних органів з метою якнайшвидшого виходу із глухого кута:
— Ми вживемо енергійних заходів для законного подолання кризи між суб’єктами господарювання.
Проте на календарі квітневі дні, які, як кажуть у народі, рік годують.
Михайло СКОРИК.
Дніпропетровська область.
