Чи багато хто із трьох мільйонів киян знають, що в районі Паміру, біля відрогів хребта Петра Першого є пік 1500-річчя Києва?
Хто вже точно знає про його існування, то це Григорій Польовий — жива легенда українського альпінізму. Двадцять п’ять років тому, 1981-го, п’ятнадцять київських альпіністів — батько і син Польові, В. Ковтун, П. Славинський, В. Грищенко, Л. Баглей-Герасимова та інші — здійснили першосходження на виняткової краси вершину, яку вони потім назвали на честь ювілею древнього міста. Пік у п’ять з половиною тисяч метрів чекав своїх підкорювачів три роки. Під час однієї з експедицій Польовий, розвідуючи Памірський район, запримітив його (дуже красивий, складний і новий!) — і залишив
«на потім».Це
«потім» настало, коли в ЦК ЛКСМ України заявили, що альпіністи «повинні зробити гідний внесок у святкування такої знаменної дати». «Саме сходження не було важким, — згадує Григорій Володимирович, — складними були метеоумови». Піднімалися на пік практично весь червень, коли на Памірі відбувається зміна погоди. Усе вирішили прагнення і воля до перемоги!Першосходець
В альпінізмі головне — першосходження. А їх у Польового — 16. До того ж
«першопрохід» північної стіни Гестоли з наступним траверсом (переходом по гребені хребта) Безенгійської стіни дотепер ніхто не повторив! За що скелелаза і удостоєно почесного, суто українського, звання «Першосходець». Чому суто українського? А тому, що сам Григорій Володимирович, на зло задавакам-москвичам, котрі намагалися «застовбити» таке звання у себе, практично потайки заснував його в Україні. До 1990 року цим знаком нікого не нагороджували, побоюючись викриття здійсненої «афери». Але, хоч як парадоксально, на 3775-метровому піку імені себе — піку Польового, що у Фіагодонській дузі Кавказу, він не був ніколи...«
Тобі, друг,дарую я Шхельду!»Такий подарунок — сходження на вершину — може отримати тільки альпініст від альпініста. А підніс його на день народження Польовому його друг і соратник, напарник і кревний брат Михаїл Хергіані. Легенда світового альпінізму, Хергіані врятував життя Польовому, коли той під час штурму Джанги в Приельбруссі, зірвався і завис на страховці над Безенгійським льодовиком. А йшли вони в одній зв’язці...
«За секунди падіння до натяжки мотузки все життя перед очима промайнуло», — згадує Григорій Володимирович. «Віддихавшись, я поліз нагору на гребінь. А вийшовши наверх, побачив, що з протилежного боку піднімається Михаїл, — продовжує Польовий. — Я не одразу усвідомив, що він щойно здійснив подвиг: побачивши, що я зірвався, він, не думаючи про себе, стрибнув униз з іншого боку схилу!» Після завершення сходження, спустившись униз на «Австрійські ночівлі», дорослі суворі чоловіки, радіючи, гладили траву і камені, цілували землю... Там Хергіані й провів сванський обряд кревного братання з Польовим.«
Еверест здоров’я, Ельбрус радості і Баксан «бабок» і веселощів!»Цей улюблений тост знаменитого альпініста хочеться сказати йому самому — вчора Григорію Володимировичу виповнилося 76 років! А ще в ці дні неможливо не згадати про справедливість. І не просто так, а до теми: володар Почесної Грамоти Президії Верховної Ради УРСР, кавалер відзнак
«Першосходець», «Спортивна доблесть» (останньої удостоювали тільки олімпійських чемпіонів, та й володарів цієї відзнаки нині лише два), єдиний альпініст України, котрий отримав звання «Почесний суддя у спорті», за 50 рятувальних експедицій нагороджений знаком «Почесний рятувальник» під № 5, спортсмен, який сотні разів гідно захищав честь Батьківщини на численних змаганнях з альпінізму і скелелазіння живе на... 480 гривень пенсії! Парадокс? Хочеться думати, що помилка, яка підлягає виправленню!
